“Не вміли ми жити, як слідує” (за кіноповістю 0. Довженка “Україна в огні”)
І. “Україна в огні” в життєвій і творчій біографії О. Довженка. (Кіноповість “Україна в огні” Довженко написав 1943 року, а вперше вона була надрукована аж через 23 роки, вже після смерті автора.
“Україна в огні” – це правда про війну, окупацію і героїчну боротьбу українського народу в тилу ворога. Проте ця правда йшла врозріз з офіційною пропагандою, а тому твір було заборонено. Довженко тяжко переживав немилість із боку Сталіна і нищівну критику з боку “товаришів по перу”.)
ІІ. Проблема національної самосвідомості
1. Історичне безпам’ятство народу окупованої України. (О. Довженка дуже хвилювало питання національного нігілізму українців. Він добре бачив, що Україна була чи не єдиною в світі країною, де історія рідної землі вважалась чимось забороненим і ворожим. Довженкові роздуми про духовне каліцтво, слабкодухість, про виховання безбатченків без роду і племені органічно вилились в епізоді повісті, де йдеться про суд партизанів над Хрис – тею, яка стала дружиною командира фашистів-карателів. На гнівне питання прокурора Лиманчука, де її національна гідність і гордість, дівчина, поклавши руку
2. “Маленькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя” душі “мінус-людбй”. (Воєнне лихоліття перед лицем смертельної загрози не тільки згуртувало людей, а й виявило душі “мінус-людей”. Довженко, вірний історичній правді, реалістично зображує дезертирів, що “приплелись додому на горе батькам і собі”. У грізну годину їм не вистачило ні розуму, ні сили духу, щоб під тиском найтяжчих обставин не хилити голову, не стояти безрадно на перехресті, не шукати закутка, щоб перебути лихоліття.
Довженко правдиво змальовує образ Заброди, який був репресований, а тепер повернувся в село і вірно служить фашистам. Він злий на радянську владу і не розуміє, шо в час війни треба забути старі образи.)
3. Невміння жити за законами добра. (О. Довженко закликає до злагоди, до єдності у боротьбі з руйнівними силами фашизму. Та він не заплющує очі на довголітнє витоптування моральних принципів, що стало причиною появи боягузів, зрадників, запроданців. Письменник упевнений, що тільки “виховання добром”, єдність із природою, “що послала людині щастя забуття лихого в доброму часі” зможуть розкрити найкращі риси національного характеру.)
ІІІ. Оптимізм у творі “Україна в огні”. (Довженко вірить у те, що біда навчить шанобливого. ставлення до людини, її минулого й сьогоднішнього. Лаврін Запорожець звертається до полоненого фон Краузе: “Погані ми були історики? Прощати не вміли один одному? Національна гордість не виблискувала в наших книгах класової боротьби? Почекай, засяє, та так засяє на весь добрий людський світ, що осліпнуть від заздрощів навіки всі твої фашистські нащадки”. Устами свого героя Довженко висловлює власну глибоко вистраждану думку-мрію.)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)