Моє село

Схожі твори:

1. Мое село Маленькая капелька величественного государства – мое село, много есть таких! Испытало и бедствия и славу. Оно живое и вечно будет жить! Нашему селу лет триста пятьдесят, разные версии есть о его названии. Что чумаки возили соль из Крыма и заезжали часто в корчму. И что первый переселенец дал название свое. Что княгиня София Кантимировна правила […]...
2. Твір на тему: “Моє село в майбутньому” Моє рідне село, село, де народилися мої батьки і живуть мої бабуся та дідусь, має цікаву назву – Паланка. Воно розташоване в Черкаській області, в Уманському районі. Село розкинулося на одній з погордованих рівнин Придніпровської височини і взяло свою назву від назви річки, понад якою і були вибудувані хати перших поселенців. Село знаходиться неподалік від […]...
3. Моє рідне село Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату. Той Василь дуже вдало вибрав місце для оселі. Опис місцевості села я почну з опису річки. Вона тиха, заросла комишем. Річка протікає відразу а околицею нашого села. Там купаються місцеві гуси, а на березі […]...
4. Переказ трилогії М. Куліша Українське село Село і серце одпочине. Село на нашій Україні – Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло… Сам Бог витає над селом! Т. Шевченко. Ці слова Тараса Шевченка про красу українського села звучать гіркою іронією в згадках про це ж “село-писанку” двадцятих років XX ст., змальоване в творах найвизначнішого українського драматурга нинішнього віку Миколи Куліша. Гостра, неприхована […]...
5. Українське село 20-х років у п’єсі «97» Село і серце одпочине. Село на нашій Україні – Неначе писанка село. Зеленим гаєм поросло… Сам Бог витає над селом! Ці слова Тараса Шевченка про красу українського села звучать гіркою іронією в згадках про це ж «село-писанку» двадцятих років двадцятого сторіччя, яке було змальоване в творах визначного драматурга Миколи Куліша. Гостра, неприхована правда про життя […]...
6. Мої думки про те, яким має бути сучасне село Українське село… Хто не був зачарований його мальовничими краєвидами, біленькими хатинками, пахощами трав, багатими врожаями. Коли я думаю про сучасне село, уявляю безмежне поле, теплий вітерець, який хвилює важке колосся. А воно, вклоняючись до землі, шепоче: “Не розлюби, не розлюби…” Однак селянин, зайнятий важкою непосильною працею з ранку до вечора, не чує цього шепоту землі. […]...
7. Укpаїнське село 20-х pоків у п’єсах Миколи Куліша Постать Миколи Куліша повеpнулася до нас із забуття. Лише заpаз ми відкpиваємо для себе спадщину письменника, який за тоталітаpного pежиму був викpеслений з національного і культуpного життя нашого наpоду. Саме сьогодні ми намагаємося віднайти пеpшопpичини його тpагедії та помилок, усвідомити сутність митця. Куліш був талановитим дpаматуpгом світового масштабу. За його сучасності він не мав собі […]...
8. Твір на тему: “Моє село” Здорово провести час можна в сільській місцевості, наприклад, у селі, де живуть мої бабуся і дідусь. Я дуже люблю це село и проводжу у ньому усі літні канікули. У селі я часто ходжу в ліс, на річку чи озеро. Найкраще місце в моєму селі – це лісове озеро. Саме тут можна відпочивати, засмагати, купатися. А […]...
9. Українське село 20-х років XX століття в п’єсах М. Куліша Микола Куліш – одна з найтрагічніших постатей української драматургії доби “розстріляного відродження”. Майже до кожного з наших корифеїв ми можемо прийти на могилу поклонитися, а Микола Куліш, востаннє обізвавшись із політичного ізолятора на Соловках 15 червня 1937 року, зник у безвісті. Та не зникла драматична спадщина письменника. Зараз Микола Гурович Куліш повернувся до нас своїми […]...
10. Шкілний твір на тему: Українське село 20-х років у п’єсах М. Куліша Микола Куліш – одна з найтрагічніших постатей в українській літературі. З одного боку – “геніальна людина”, талант, який, за словами Леся Курбаса, зайняв у 20-х роках перше місце серед драматургів на Україні. А з другого – цькування, виключення з партії, нейприйняття до спілки письменників, арешт 1934… Доля відвела йому лише десять письменницьких літ, складних та […]...
11. Російське село в зображенні В. П. Астафьєва В. П. Астафьев народився в 1924 році в Красноярськом краї, умер в 2001 році на своїй батьківщині. Дитинство – сутужніше не придумаєш. Хлопчикові було всього сім років, коли загинула його мати. Вона потонула Венисее. Пам’яті матері Лідії Іллівни він присвятив повість “Перевал”. А пізніше, ставши вже відомим письменником, скаже з гіркої синовней любов’ю: “И лише […]...
12. УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО – ЖЕРТВА КРІПАЧЧИНИ Шкільний твір за повістю І. С. Нечуя-Левицького “Микола Джеря”. У повісті І. С. Нечуя-Левицького “Микола Джеря” перед читачем постає галерея образів: Микола – головний герой, його батьки, дружина, односельці. Усі вони живуть в кріпацькій неволі, і ця обставина обумовлює їхні долі. Це справжні трудівники землі, але вони змирилися із неволею і не бачать ніякого виходу. […]...
13. Твір на тему: “Українське село 20-х років у п’єсах Миколи Куліша” “Він був такий, як його творчість, – багатогранний, єдиний у своїх полярностях, повно наділений рисами українського національного характеру, крізь які яскраво світилася сильна душа…”, – згадував М. Бажан. Микола Куліш належить до плеяди видатних українських письменників. Яким судилося жити й творити в заблокованому суспільстві, – суспільстві, що визначило особливі завдання митця, стиль, форми його творів. […]...
14. Що таке для мене Батьківщина (твір-роздум) Думаю, у кожного вона своя. Кожний розуміє це слово по-своєму. Для когось це країна, у якій він народився. Для когось – країна, до якої емігрував. Для когось – своє місто, вулиця, будинок… А хтось, можливо, не вирішив, де ж саме його Батьківщина. Для мене Батьківщина – це країна, де я народилася і живу, де поруч […]...
15. Українське село у творах Мушкетика Людина і земля. Це вічна тема в українській літературі. Згадаймо: «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного, «Fata morgana» М. Коцюбинського, «Земля» 0. Кобилянської, «Страчене життя» А. Тесленка, «Земля» 0. Довженка, «Кров людська – не водиця» М. Стельмаха тощо. Перелік творів можна продовжити. І кожен з художників слова по-своєму, у […]...
16. Украинское село 20-х годов в пьесах Николая Кулиша Украинское село… Сколько ему было посвящено произведений нашими выдающимися писателями и поэтами; сколько ему пришлось вынести! Из пьес Николая Кулиша предстает передо мной оно, распятое голодом, одичавшее, нищенское; село, где, как всегда, идет борьба между богачами и бедняками. Последние верят, что пришло, наконец, их время, что судьба улыбнулась им, что ждет их коммуна или колхоз, […]...
17. Драма про українське село («97») Драма «97», перша частина трилогії про українське село 1919-1930 pp., є трагічним літописом загибелі українського села. У просторі п’єси зіткнулися дві руйнівні сили: революційний фанатизм та голод, породжений ним. Саме про це з великим болем у душі пише автор. Тут, можливо, немає політики, а є життя, що існує само по собі, незалежно від будь-яких політичних […]...
18. Протистояння «місто-село» в новітній літературі На початку XX століття зростання міського населення, бурхливий індустріальний розвиток відривають людину від природи, землі. На відміну від річного хліборобського циклу, виробництво своєю монотонною стабільністю уподібнює робітника до машини, усвідомлення своєї виключності та всемогутності. В українській літературі 1920-х років така проблематика розгортається в контексті взаємин села й міста. Багато представників письменства двадцятих років активно вживає […]...
19. Розмови про сучасне село на прикладі творів Г. Косинки Перейдемо до аналізу творів “Змовини”, “За земельку”, “Політика”, “На золотих богів”, “Гармонія”. Час, про який пише письменник, був складний і неоднозначний. І автор прагне показати його таким, яким він був насправді,- жорстоким і трагічним, та й не завжди зрозумілим до кінця його героям. Всі вони відстоюють свою правду, виборюють своє право на щасливе життя – […]...
20. Українське село – жертва кріпаччини (За повістю «Микола Джеря») У повісті І. С. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» перед читачем постає галерея образів: Микола – головний герой, його батьки, дружина, односельці. Усі вони живуть в кріпацькій неволі, і ця обставина обумовлює їхні долі. Це справжні трудівники землі, але вони змирилися із неволею і не бачать ніякого виходу. Один із них – Петро Джеря, батько Миколи. «Високий, […]...
21. Змалювання тяжкого життя селян-кріпаків (за віршем “І виріс я на чужині”) Тарас Григорович Шевченко все своє життя присвятив служінню рідному українському народу. Він не переставав думати про свою батьківщину навіть на засланні. Криючись від жорстоких наглядачів, поет писав: Здається – кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славная країна… Але спогади бувають оманливими, а добро – там, де нас немає. І це підтверджує дійсність. […]...
22. Краткое изложение Село Степанчиково и его обитатели Ф. М. Достоевский Село Степанчиково и его обитатели Бывший гусар, сорокалетний полковник в отставке Егор Ильич Ростанев – владелец богатого и благоустроенного поместья Степанчикова, где проживает вместе с матерью, вдовой генерала Крахоткина, незамужней сестрой, дочерью Сашенькой пятнадцати лет и сыном Илюшей восьми лет. Жена Ростанева умерла несколько лет назад. Дом наполнен приживальщиками, среди которых выделяется […]...
23. Рідне місто (село) Як і мої батьки, я народився в Харкові. До речі, мій дідусь також народився тут, тому мене можна назвати харків’янином у третьому поколінні. Я люблю своє місто, дідусь і батьки розповідають мені про нього багато цікавих речей. Харкову більше 350 років, його заснували козаки. Зараз це велике слобожанське місто з парками й бульварами, заводами й […]...
24. Поетичне відображення краси української природи у творах Т. Шевченка “Зоре моя вечірняя…” та “Над Дніпровою сагою…” Тарас Григорович Шевченко – один із найкращих письменників світу, у творчості якого гармонійно поєднувались талант поета-трибуна, поета-борця з талантом тонкого поета-лірика. Прекрасна, неповторна, мальовнича природа України постає в багатьох творах поета. Його поезії ніжні, ліричні, дуже близькі до усної народної творчості. Краса української природи, нев’януча, невмируща, завжди була з поетом і тоді, коли він був […]...
25. За селом Дорога за селом пішла круто вгору. Обіч неї на облогах ронила зерно кущувата падалішня мішаниця: жито, просо, гречка, – а то більше стояли безлисті од спеки бур’яни та сухо блищала павутина поміж ними. Неподалік від дороги хтось орав бовкуном, прокладаючи посеред сірого бур’янища чорну смужку ріллі. Вийшовши на гору, я озирнувся: далеко в низині, за […]...
26. Полтавщина Полтавська земля особлива, і ця особливість пов’язана з людьми цього краю. Варто згадати хоча б письменників, які народилися на Полтавщині, – Іван Котляревський, Григорій Сковорода, Микола Гоголь, Остап Вишня, брати Тютюнники. Серед науковців теж чимало відомих імен, цей перелік був би нескінченним. Полтавська земля і справді щедра на таланти, як і на звичайних добрих та […]...
27. Зображення Т. Шевченком тяжкого життя селян-кріпаків у поезії “І виріс я на чужині” У поезії “І виріс я на чужині” Шевченко відтворив враження від перебування в селі Кирилівці під час першої подорожі на Україну у 1843 році. Поет згадує рідне село, говорить про всю Україну. Він протиставляє чудовій українській природі тяжке життя поневоленого народу. Тарас Шевченко із захопленням говорить про рідний край. Його мальовничі пейзажі приваблюють Шевченка і […]...
28. Гніздо на даху будинку (твір-оповідання з власного досвіду) Ось вже який рік поспіль я проводжу літо у селі Іванівка у нас на Слобожаншині. Село невелике, два десятки дворів, колись тут вирувало життя, а потім молодь почала від’їжджати до міста. Поїхали й мої батьки – мама з татом, але корені не забувають: приїздять не лише відпочити, а й попрацювати. Я теж ні тільки байдики […]...
29. Роздум за поезією “Мені тринадцятий минало” Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні твори, безумовно, мають цінність, і несуть у собі спогади про минуле. Що глибше відображена епоха і життя людини, то більше значення матиме твір. Дитинство Т. Шевченка було типовим для вчасної кріпосницької дійсності. Тяжке, безрадісне дитинство, коли інколи […]...
30. Мені тринадцятий минало Рано втратив Тарас матір і батька. Залишився сиротою. Люди пожаліли малого, взяли пасти овець. Та нерідко сум і печаль огортали дитину, й тоді здавалося, що “село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло”. Розпач від невлаштованості, розгубленість крають серце хлопчика. Але, як кажуть, світ не без добрих людей. І нещасного самотнього Тараса втішає дівчина, що […]...
31. Вихваляти себе – негарно (допис у газету) Усі ми хочемо справляти гарне враження та подобатися оточуючим. На жаль, це не завжди виходить. Чому? Цього року я познайомився з однією дівчиною, яка дуже хотіла мені сподоба­тися. Вона весь час говорила про себе. Казала, що вона хороша і чарівна, обож­нює читати і слухати музику, ходити до театру. Ще вона вихвалялася своїми бать­ками. Її тато […]...
32. Мої роздуми над долею дитини сироти після прочитання вірша Т Шевченка “Мені тринадцятий минало” Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним. Але ось я прочитав вірш Т. Г. Шевченка “Мені тринадцятий минало” – і моя душа озвалася таким хвилюванням, таким […]...
33. Я починаюсь з отчої землі Дитинство – це земля, з якої виростають дерева людських талантів і характерів. Якими високими й широкими ці дерева не були б, там, у дитинстві, сховане коріння, що живить і тримає їх. Для кожної людини дорога у великий світ починається від отчого порога, який ми звемо домівкою, рідним краєм, своєю малою батьківщиною. Адже Батьківщина – це […]...
34. З вікна моєї квартири (твір-опис) Я завжди радію тому, що вікна моєї квартири виходять не на гучний проспект або трасу, а на дачні сади, за якими видно ліс. Саме тому я не повісила у своїй кімнаті картину із зображенням пейзажу, хоча дуже люблю пейзажі. Вигляд з мого вікна – найкраща картина, яка тільки може бути. Це найкращий, постійно мінливий пейзаж. […]...
35. Опис: Осінь у лісі Прийшов вересень. Після пекучого літа, після серпневих теплих днів наступила золота осінь. По узліссях лісів ще ростуть гриби: червоноголові красноголовці, зеленуваті й рожеві сироїжки, слизькі грузді й запашні рижики. На старих більших пнях тиснуться друг до дружку тонконогі опенки. У мохових болотах намистом розсипана по купинах рум’яна журавлина. На освітлених сонцем лісових галявинах червоніють грона […]...
36. Сюрприз (твір-опис) Я живу з батьками у двокімнатній квартирі. У мене є своя кімната. У ній стоять письмовий стіл, ліжко, шафа для одягу. На підлозі лежить вовняний килимок; тому мені тепло ходити босоніж у будь-яку погоду. Ще у мене є полиця біля книг і комп’ютер. У батьківській кімнаті – канапа, меблева стінка і телевізор. А перед ним […]...
37. Народний календар: Червень Червень у народному календарі починався із древнього обряду, язичеського походження, хрещення зозулі, дякували весні, зустрічали літо, піддобрювали природу на добрий урожай. Червень – місяць росту всього рослинного миру. Велике значення має день сонцестояння, коли день сонячний досягає свого піка й потім іде на спад Місяць червень славний ростом. Цвітуть сади, луги зеленіють травою, у полях […]...
38. Тайна мого імені Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім’я, можна уявити собі походження […]...
39. Який ми слід лишимо на землі (сенс життя людського) І. Від чого залежить доля людини? (Що це – фатум? Доля – творіння рук людських?) ІІ. Який ми слід лишимо на землі. 1. Сенс людського життя (залежність сенсу життя від того, що робить людина головним у житті – добро чи зло? Альтруїзм чи егоїзм? Залежність вибору від умов життя, від виховання, від генетичної спадковості, але […]...
40. Щастя, подароване вчителем Пам’ятаю, як одного разу я попросила свою бабусю розповісти про найщасливіший випадок із її дитинства. Вона на мить замислилася, а потім раптом промовила: “Це було під час війни”.. – Хіба у війну могло бути щастя? – не зрозуміла я. – Могло… Якраз і було… – бабуся поринула у спогади. …Війна лютувала на Харківщині, а у […]...