“Марія” Уласа Самчука – найсенсаційніший твір та перший художній донумент української літератури про голодомор
Роман “Марія” – роман-спалах, роман-реквієм, роман-набат! Саме цим твором Улас Самчук явив усьому світові невичерпні потенційні можливості україн ського образного слова. Він був перший, хто показав справжнє страхітливе облич чя комунізму, змалювавши у романі “Марія” жахливі картини лютого голодомору 1932-1933 років, який принесла на українську землю радянська влада. Коли писався твір, в Україні лютував голод, штучно зроблений із метою винищення селянства. Свіжими слідами цих страшних подій пішов Улас Самчук, зобразивши жорстоку
Попри все Улас Самчук покладається на силу самого життя, яке не дозволить людям втратити Божу подобу. Саме це життя й показане у романі, перед нами живі люди, які кохають, працюють, вірять, борються, живуть і вмирають – з гід ністю! 1 ця гідність – найсправжнісінька, бо приходить через тверді мозолі, солоний піт, через біль і радість щоденної праці на землі. Кожна людина має тру
Безперечно, голодомор у розумінні письменника – закономірне звірство сталінської влади. Він є також і розплатою за людські гріхи: нехтування Марією шлюбним обов’язком, зроблений нею аборт, підпат Гнатом Корнієвого хазяй ства, а найголовніше – фатшіьну й фанатичну прихильність молоді до більшовицького ладу.
Доля Марії, її великомученицької дочки, яка збожеволіла від голоду, наклала на себе руки, задушивши перед тим своє дитя, її трьох синів – це доля України та її дітей, яким судився свій шлях – неймовірно важкий, страдницький і трагічний.
В Уласа Самчука давні традиційні проблеми моралі у стосунках батьків та дітей постають інколи в жахливих описах. Трагедія Маріїного роду розгортається день за днем. Середульший син, ледачий і неслухняний Максим, стає більшовицьким катом, котрий пиячить, глумиться над святими храмами, мордує своїх співвітчизників, зневажає національне коріння. Батько виносить сину вирок – рубає сокирою свого сина-відсгупника: “Швидкими кроками підійшов до нього і раз, другий розмахнувся і опустив сокиру”. Але сокирою Корній рубав і соціалізм, пролетаріат, котрі винищили рід ГІерепутьків, знищили господарство, повії ганяли і рідної домівки, знищили мільйони українських родин. У вчинкові Кор – нія відбилася життєва позиція Уласа Самчука, його віра в людську волю до життя аж до останнього подиху. Трагічний фініш наштовхує на роздуми, адже письменник вірив у те, що українці відродяться, заживуть щасливо, тому і фінал роману життєствердний.
…Тане Марія, як свічка, вона помирає під промінням сонця з посмішкою на вустах, бо ні на кого не тримає зла. Адже Марія – це вічне добро!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)