Сторінки життєпису Уласа Самчука

І. Гомер XX століття. (Один із найвидатніших українських письменників XX сто­річчя Улас Самчук найповніше втілив у своїй творчості трагічну долю наро­ду України, розповів про національну трагедію 30-х років, за що письменника називають Гомером XX століття.) ІІ Тяжкі роки становлення письменника. (Із п’ятьох дітей у сім’ї вижив тільки Улас; хоча батько був заможним селянином, однак не завжди мрії майбутньо­го митця могли здійснитися. Молодий хлопець мріяв про справжню освіту. Проте вчився спочатку в Тилявці, потім у Дерманській двокласній

школі при семінарії. Був мобілізований до війська, служив у Західній Польщі, але скоро дезертирував до Німеччини.)

ІІІ. Початок літературної діяльності. (З 1927-1929 років У. Самчук працював у Німеччині. Тоді ж почав друкуватися. Його романи, повісті, оповідання: “Ма­рія”, “Кулак”, “Гори говорять”, “Морозів хутір”, “Темнота”, “Чого не гоїть огонь”, “На твердій землі”, “Віднайдений рай”, “Юність Василя Шеремети”, трилогія “Волинь” – повернулися до нас лише тоді, коли Україна набула дер­жавної самостійності. Його перший роман “Гори говорять” про боротьбу за­карпатських

гуцулів за національне та соціальне визволення перегукується з наступним твором “Кулак”. У ньому визначилась яскрава життєва позиція ав­тора, його соціальна самобутність. Трилогія “Волинь” свого часу висувалася на здобуття Нобелівської премії. Це гімн великому краєві України – Волині та її самобутнім людям, селянській праці, любові до землі, сімейним традиціям на­родного життя.)

ІV. Роки лихоліття і страждань. (З початком Великої Вітчизняної війни Улас Сам­чук потрапляє до Львова, потім до Києва, пізніше виїжджає до Німеччини. Там перебуває до 1948 року в таборах для переміщених осіб. Того ж року пере­їздить до Канади. Письменник прожив в Україні всього 22 роки, а решту жит­тя звікував у Західній Європі та Канаді, де й помер 9 липня 1987 року з дум­ками про Батьківщину.)






Яким я уявляю майбутнє нори.
Сторінки життєпису Уласа Самчука