Людина і доля у поемі Дж. Г. Байрона “Мазепа”
Доля – одне з центральних понять романтизму. Кожен романтичний твір є сповіддю про долю і фатум у житті людини або держави. Український гетьман Мазепа, герой однойменної поеми Дж. Байрона – образ скоріше романтичний, історичний. Цю поему дослідники вважають чи не найкращим твором англійського поета-романтика, хоча усі події, зображені у ньому – суцільна вигадка, від уяви, який не має майже нічого спільного з реальним історичним героєм. Героєм Байронового твору Мазепа став тому, що був відомий як борець за незажність козацької держави.
Читач знайомиться з літнім сімдесятирічним Мазепою після поразки під Поливою. Український гетьман зображений як “дуб-титан, землі козацької гетьман”. Він гарно вдягнений, у горностаєвій киреї, з дорогим військовим спорядженням. Понад усе Мазепа турбується про свого купратого
Десь на перепочинку у відступі після битви гетьман розповідає королю історію свого кохання до однієї панни при дворі польського короля Яна Казиміра. Байрон вустами Мазепи описує своє юне кохання як справді романтичне: дає знаки, якими обмінюються закохані, він змальовує образ кохання як електрйі дріт, або вулканічний вогонь, або як палаючий ланцюг, що єднає закоханих. Він зображує кохання, як почуття, що сильніше за смерть: лицар не може вже контролювати самого себе. “За мить єдину я всю полюбив Україну, до неї всю мою любов…”, – каже закоханий Мазепа.
Далі із Мазепою відбувається таке: її чоловік насилає вбивць, які садять невдалого коханця на коня, зв’язавши руки, і пускають бігти у ліс, обрікши таким чином на смерть. Усе, що бачить згодом знесилений юнак – це образ романтичної природи: “Все далі, далі кінь і я неслись, як вітру течія, лишаючи у лині дими стовпами і вогні…” Далека путь змінює світогляд закоханого “Терпіння довге без кінця приборкує людські серця…”, – каже Мазепа.
Саме таким чином Мазепа потрапляє до українського степу, бачить купи коней – багатотисячний табун, який летить степом. Це є перша остання воля Мазепи. Нарешті кінь Мазепи падає і вмирає, те саме має стаїтися з героєм поеми..: Та його підібрали козаки, а згодом він домігся гетьманської лави… Поема закінчується словами покори долі – вистражданим Мазепою. Польський пан, який так вчинив із Мазепою, фактично підстіб нув його стати гетьманом – “козацьким королем”. Мазепа втішає переможця короля Карла словами:
“Забудь свої незгоди злі, Забудь свої пекельні болі, Ніхто із смертних на землі Не відгада своєї долі…”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)