Любовна лірика Олександра Блоку
Олександр Блок – відома особистість, геніальний поет. Яким він був? Чи любив він свій народ? Природу? Кого любив? Про що мріяв? На всі ці питання можна знайти відповіді в рядках його добутків. Я хотіла б розповісти про юнацьку лірику Блоку, його ранній творчості. Може бути, тому, що мені найбільш близький саме цей період життя поета, адже до нього ставляться самі прекрасні, світлі й ніжні його добутки. І я хочу зрівняти свої подання про світ з поданнями молодого поета. У юнацькій ліриці Блоку (“Вірші про Прекрасну Даму”) усе овіяно атмосферою
Передчуваю Тебе. Року проходять мимо Усе у вигляді одному передчуваю Тебе.
Здається, що поет дивиться на мир через завісу, що робить реальну дійсність прекрасною казкою. Так, вона хитка й мрячна, але вона гарна, вона відриває від сьогодення й несе кудись на іншу планету, планету Любові й Світла.
Ø Входжу я в темні храми, Роблю бідний обряд. Ø Там чекаю я Прекрасної Дами В світі червоних лампад…
Ця тема очікування й передчуття якихось чудесних змін – пануюча в юнацькій ліриці Блоку. Поет уже й тоді почуває неясну тривогу, ловить її “знаки”, уже й тоді зауважує, що довкола нього шипиться й росте “бура життя” (знаменно в цьому змісті вірш “Гамаю, птах віщаючи”), але ще страшиться цієї бури й намагається вкритися від її в ідеальному світі своєї мрії й фантазії, де немає ні людських сліз, ні борошн, ні крові, а тільки музика, троянди, лазур, “посмішки, казки й сни”. Навіть свої земні, цілком реальні переживання й враження юний Блок намагався витлумачити в дусі містичної віри. Втім, живе почуття щирого поета часом пручалося цьому й уперто проростало крізь хитку оболонку умовного, міфологізованого миру, у якому він перебував. Поезія суцільно й поруч перемагала в ранніх віршах Блоку метафізику. І тоді пейзажі й сюжети знаходили художню плоть, як, наприклад, в оповіданні про безмовні зустрічі з коханою дівчиною (“Ми зустрічалися з тобою на заході…”), де вечірній туман, брижі води, очерет і весло, яким збройна героїня, створюють емоційне враження поза яких-небудь містичними тлумаченнями, і навіть “вечірні свічі”, що загоряються на піщаній косі, втрачають свій алегоричний зміст, виявляючись на перевірку соснами, освітленими призахідним сонцем.
Олександр Блок мріяв про те, що майбутній читач побачить у його поезії торжество добра, світла й волі, що він зуміє прочитати в його віршах про майбутнє, зуміє почерпнути в них сили для життя:
Ø…є відповідь у моїх віршах тривожних: Їхній таємний жар тобі допоможе жити.
Так і трапилося. Як все істинно велике й прекрасне в мистецтві, поезія Блоку з її правдою, щирістю, таємним жаром і магічною музикою допомагає й завжди буде допомагати людям жити, любити, творити й боротися.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)