Головні теми та мотиви лірика М. Лєрмонтова

І. Своєрідність творчого шляху М. Лєрмонтова (рух від романтизму до реалізму, повернення поета у творах останніх років до тем ранньої лірики, сталий інтерес до! проблем особистості).

ІІ. Розмаїття тем і мотивів у ліриці поета.

1. Негативне ставлення до існуючої дійсності (“Жалобы турка”, “Прощай, немытая Россия”).

2. Бездуховність суспільства, маскарадність вищого світу (“Как часто пестрою толпою окружен…”, “Из-под таинственной холодной полумаски…”).

3. Доля покоління (“Дума”).

4. Образ Батьківщини,

звернення до історії, пошуки ідеалів у минулому (“Бородино”, “Родина”).

5. Звернення до природи як до живої краси, до джерела натхнення, відображення в ній трагічних подій життя, змін у душі людини (“Когда волнуется желтеющая нива…”, “Тучи”, “На севере диком стоит одиноко…”, “Утес”).

6. Тема дружби й кохання, глибина поняття “кохання”, два обличчя кохання – пристрасть і страждання, пошук духовної близкості та взаєморозуміння (“К друзьям”, “Ужасная судьба отца и сына…”, “А. І. Смирновой”, “Нет, не тебя так пылко я люблю…”).

7. Тема гордої самотності,

незрозумілості світом (“Парус”, “Узник”, “Никто моим словам не внемлет… Я один…”).

8. Мотиви стомленості та безвиході (“И скучно и грустно…”, “Из Гете (“Горные вершины”), “Выхожу один я на дорогу”).

9. Тема обраності, відчуття спорідненості з трагічними долями Байрона та Наполеона (“Наполеон”, “Нет, я не Байрон, я другой…”, “Пророк”),

10. Образ поета, доля його творів (“Смерть поета”, “Кинжал”, “Пророк”).

ІІІ. Умовність виділення в ліриці поета визначених тем, мотивів, взаємопроникнення

Поетичних образів і символів, підпорядкування їх загальному пафосу поезії.






Кожна людина коваль свого щастя.
Головні теми та мотиви лірика М. Лєрмонтова