Ліричний герой поезій P. M. Рільке
Кожен твір видатного австрійського поета Райнера Рільке наповнений символами, які часто переходять із одного вірша в інший і стають наскрізними у творчості митця. Часто його поезії мають однакову назву, схожі за настроєм, тональністю, але їх різнять образи-символи.
Кінець літа і початок осені у вірші “Осінній день” несе в собі печаль. Дозрівають останні ягоди, наливаються солодким соком, щоб стати п’янким вином, але ліричний герой не помічає краси природи. Він повністю занурений у свої почуття і переживання:
Хто був бездомний,
Не збудеться самітник самоти,
Не спатиме, писатиме, листи
Почне писать чи вийде в парк; брести
Уздовж алей по листю ворушкому.
Мотиви туги, самотності звучать і в другому вірші, який теж має назву “Осінній день”. На тлі осіннього погожого дня, обтяженого плодами, знову звучать сумні рядочки одинокого ліричного героя:
Безхатній нині – не віднайде хати,
Самотній нині – довго буде ним.
Ліричний герой буде самотньо і неспокійно блукати осіннім садом, а написані ним листи схожі на листя, що “мчиться натовпом глухим”.
У невеличкому вірші “Осінь” життя
Дорога, якою виходили Орфей і Еврідіка, пролягала через “ліси безлюдні”, між урвистих скель. Орфей не бачив Еврідіку, яка йшла позаду, і іноді йому здавалося, що він сам на цій темній дорозі. “Чуття у ньому начебто двоїлись, бо мчався зір, неначе пес, вперед, вертався, і спинявся, і чекав на повороті ближчому дороги, – а нюх і слух позаду залишались”. “Обертатись було йому заказано при ділі, яке він майже довершив”, але Орфей був нетерплячий, і людська природа перемогла – він оглянувся.
Еврідіка йшла по цій дорозі на білий світ не за Орфеєм, а тому, що так веліли боги. Смерть відібрала у неї всі почуття
Як плід вбирає солодощі й тьму,
Вона ввібрала в себе смерть велику,
Таку нову, що й не збагнути їй.
Вона вже була не та білява красуня, яку в своїх піснях оспівував поет. Ні пісні, ні кохання не мають вже над Еврідікою влади, і вона мовчки пішла від Орфея в царство Аїда, коли співець оглянувся.
У цьому творі Рільке оспівує велике кохання, яке може змусити плакати природу, може розлучити богів, забрати кохану з темного царства. Але й поет покірно схиляє голову перед силою смерті.
Ліричний герой поезій Рільке – це сам поет з його болями, переживаннями, любов’ю до світу і розумінням своєї єдності з космосом.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)