Твір на тему: “Чому повість І. Нечуя-Левицького називають “сміхом крізь сльози” (за твором “Кайдашева сім’я”)

і

Сприйнявши народність і реалізм Т. Г. Шевченка видатний український письменник І. Нечуй-Левицький за півстоліття своєї творчої діяльності написав понад п’ятдесят яскравих творів, в яких йому вдалося відобразити життя різних суспільних верств тогочасної України. Серед них є і гумористичні твори, наприклад, “Голодному й опеньки м’ясо” і “На Кажум’яках”. Але вершиною гумористичного таланту письменника заслужено вважається повість на соціально побутову тему “Кайдашева сім’я”, яка була написана у 1879 році.

“Кайдашева

сім’я” – це один із кращих творів української і світової літератури. В повісті І. Нечуй-Левицький реалістично відобразив життя тогочасного села з усіма його чварами, які здебільшого були викликані суперечками за приватну власність. Цей твір не залишає байдужим ні одного читача. Він зачаровує прекрасною мовою, пересипаною влучними і дотепними приказками та прислів’ями, іскрометним гумором і майстерно змальованими образами героїв.
Повість починається описом місцевості, на якій розташувалося село Семигори. Це прекрасна картина незвичайної української природи, в якій є зелене море лісу, левади
і ставки в очеретах, прозоре небо і чепурні біленькі хати – і все це настроює на ліричний лад і манить до себе. І дуже б хотілося сподіватися, що і люди живуть у повній гармонії з цією красою. Але це зовсім не так…

У своєму творі письменник зображує побут звичайної селянської родини, яка живе після скасування кріпацтва. З комічних, на перший погляд, сцен життя Кайдашевої сім’ї складається реалістична і за своєю суттю трагічна картина життя тогочасного українського селянства. Перед нами постає ціла низка колоритних і яскравих постатей: чванлива і улеслива, а разом з тим брутальна і груба Кайдашиха, забобонний Кайдаш, який доволі часто припадає до чарки, егоїстичний і суворий Карпо, Мотря, яка має “серце з перцем”, на все згодна Мелашка та запальний і жвавий Лаврін. Усі ці люди – члени Кайдашевої родини. Уміло розкриваючи провідні риси характерів цих людей, І. Нечуй-Левицький уміло показує цих героїв повісті і майстерно розкриває їхні нахили, звички і темпераменти.

Суперечки в родині Кайдашів виникають одразу після одруження Карпа з Мотрею. В сім’ї починається справжня “хатня війна” за “твоє і моє”, пробуджуються егоїстичні пристрасті і інстинкти членів родини. Психологію героїв автор майстерно розкриває за допомогою яскравих виразних діалогів. Завдяки цьому у багатьох місцях повість здається драматичним твором. Інколи письменник вводить в епічну розповідь смішні ситуації і гострі комічні сценки. Наприклад, це пригоди з Марусею під час поїздки в Беївці на оглядини, або пригоди п’яного Кайдаша. Усі ці сценки нагадують народні інтермедії і анекдоти.

Епізоди родинного життя Кайдашевої сім’ї сповнені комізму. Старша невістка Мотря і Кайдашиха постійно змагаються за першість у хатніх справах сидять у неметеній хаті, б’ють горщики одна на одній тощо. Автор створює такі комічні сцени за допомогою контрасту між нікчемними вчинками героїв і піднесеним, героїчним та епічним характером розповіді. Наприклад, опис сцени чергової бійки між родинами братів Кайдашів починаються словами, які перегукуються з народними думами: “Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину”. “Не сива хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за ними повибігали всі діти”.
все члени родини Кайдашів сварливі і грубі. Сварка міцно і назавжди увійшла у їхнє життя. Наприклад, у Марусі “аж губи трусились од лайки, коли не було з ким сваритись”. Це була обмежена жінка, як стала посміховиськом через свою ворожнечу с усім селом. Егоїстичною жінкою, що нічим не відрізняється від Кайдашихи, щоденні бійки і гризня зробили і з Мотрі. Вона стала невгамовною невісткою, яка досить часто сама вчиняла сварки і на раз била горщики на голові Кайдашихи. Її лють майже не мала меж.

Внутрішній світ героїв повісті і їхні стосунки І. Нечуй-Левицький відтворює у побудованих з майстерність гумористичних і сатиричних діалогах. Мова персонажів пересипана грубими порівняннями і лайкою. Наприклад, свекруха, лаючи невістку, каже: “Наплодила вовченят, то не пускай до моєї діжі”, “Це не Мотря, а бендерська чума”, “Твої діти такі зміюки, як і ти”. Так само розмовляє і Мотря: “Ти змія люта, а не свекруха”.
гумор І. Нечуя-Левицького завжди йде від самого народу, від його життя, і тому стає найсильнішою своєрідною особливістю таланту видатного письменника. Але цей має досить різні відтінки, починаючи з добродушного жарту і закінчуючи сатиричним сміхом. Все залежить від того, на кого спрямований цей гумор. В останніх розділах сатиричний струмінь повісті доходить свого вищого напруження, коли через копійчаний глечик людині викололи око. Звичайно, це вже не сміх, а гоголівський “сміх крізь сльози”. А ось ще один персонаж “Кайдашевої сім’ї” – по своєму розумний парубок, вольовий і рішучий Карпо. Але й він женеться за своєю матір’ю селом і при цьому несамовито волає: “Задушу, іродова душе!”. Це таж своєрідний “сміх крізь сльози”.

Зображуючи у повісті “Кайдашева сім’я” конфлікти між героями, сцени селянського побуту, І. Нечуй-Левицький доводить, що егоїзм, обмеженість і темнота були породженням тогочасного суспільства і його законів. Але висміюючи все відстале і потворне у селянах, автор у той же час стає на захист поневолених українців. Ворогують рідні люди, їхні сварки і бійки мерзенні, подекуди смішні, але письменник застерігає: люди, погляньте на себе, схаменіться, чи заради того ми живемо на цьому світі? І чи не краще спрямувати свою енергію в іншому напрямку, адже тільки спокій, злагода і мир зроблять наше життя осмисленим, щасливим і заможним.






Книга-скарбниця надбань людства.
Твір на тему: “Чому повість І. Нечуя-Левицького називають “сміхом крізь сльози” (за твором “Кайдашева сім’я”)