Краса і велич рідного слова в поетичній творчості Максима Рильського
Ставлення до слова як до магічної сили – прикметна риса поетичного таланту Максима Рильського. Хоч слово для всіх поетів є, так би мовити, “матеріалом” для творчості, проте в українській літературі знайдеться небагато таких, хто б його поважав і обожнював настільки, як Максим Тадейович Рильський. Великий знавець рідної мови, він кожним віршем засвідчував красу і велич українського слова. Чимало у творчому доробку поета віршів, тематично присвячених проблемам рідної мови, яких за часів тотальної русифікації було ой як багато.
Як
Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих – рідна мова. Весняних пахощі листків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа.
Порівняння живого слова народу з яскравою багатобарвною і мінливою веселкою не випадкове, бо у мові знаходить свій вияв усе розмаїття навколишнього світу. У метафоричних висловах життя духовного основа, язик вогненний, народу віще слово розкривається величезна роль української мови в житті українського народу. В іншому своєму вірші “Мова” поет звергається до кожного українця, бо переконаний: якою 6 не була мовна політика держави, якими 6 наполегливими не були заходи русифікаторів, станови ще української мови залежатиме врешті від ставлення до неї безпосередніх мовців: як парость виноградної лози, плекайте мову…
Автор закликає своїх сучасників і нащадків не засмічувати рідну мову, дбати про її чистоту, прислухатися до мови народу, бо немає… мудріших, ніж народ, учителів; у нього кожне слово – це перлина…
Рильський радить частіше заглядати у словник, вживати слова і вирази правильно, щоб мова була виразною й багатою. Вірш звучить як настанова вчителя, мудрого порадника, як заповіт.
Максим Рильський був переконаний у надзвичайній здатності слова, особливо поетичного, впливати на свідомість людини. Про таємниці мистецтва поезії він розмірковує у вірші “Поетичне мистецтво”. Справжня поезія – це така висока простота, таке єднання точних слів, які не приймають марнославства, лицемірства, будь-якої фальші. Справжня поезія – це розкриття глибинної суті життєвих явищ. Отож, звергаючись до митця, до себе самого, Рильський проголошує:
Слова повинні буть покірні Чуттям і помислам твоїм, І рими мусять бути вірні, Як друзі в подвигу святім.