Короткий зміст Пригоди Тома Сойера Твена М
Глави 1, 2 – Том! Немає відповіді. – Том! Немає відповіді. – Дивно, куди міг подітися цей хлопчисько! Тім, де ти?
Це старенька тітка Полли кличе бешкетника, що залишився на її піклуванні, Тома. Пустун у цей час у прикомірку поїдає варення. Тітка вже зібралася відстьобати його за це прутом, але хлопчисько відволік її увагу, перемахнув через забір і втік. Тітка любить і навіть балує сина своєї покійної сестри, однак церква говорить їй: “Хто жалує різки – той губить дитини”.
Тому треба покарати – змусити у свято працювати. А то
Тім тікає й бродить по містечку до самого вечора, із задоволенням задираючи з іншими хлопчиськами. На наступний ранок тітка все-таки изловила Тома й змусила його білити майже тридцятиметровий високий забір. Винахідливий хлопчисько намагається вмовити зробити цю роботу маленького раба – чорношкірого Джима, але той дуже боїться “старої миссис”.
Раптово Тому спала на думку блискуча думка: він прикинувся, що для нього білити забір – одне задоволення.
Вона вручає Тому нагороду – яблуко й читає проповідь про те, що шматок, зароблений своєю працею, куди слаще. У цей час Тому вдається непомітно стягти пряник. Хлопчисько з дозволу тітки відправляється гуляти. На площі дві хлоп’ячих “армії” улаштовують бій.
Команда під предводительством Сойера здобуває перемогу. Задоволений, переможець відправляється додому. Проходячи повз один будинок, він бачить незнайому дівчинку – чарівне золотоволосе й блакитнооке створення “у білому літньому платьицеи вишитих панталончиках”. Думка про колишню “любові” – емили Лоуренс – миттєво улетучивается, Том закохується в незнайомку.
Він починає викидати всякі безглузді штуки – “фигуряет”. Дівчинка зауважує його зусилля й на прощання кидає через забір квітка маргаритки. У душі хлопчика розцвітають неймовірні мрії – Будинку тітка Полли карає Тома за цукорницю, розбиту Сидом. Любляча тіточка відразу кається, але не хоче показати цього, щоб не розбалувати хлопчиська. Тім дметься в куті, розважаючись думками й тім, як він умре і як усе будуть безутішні.
Увечері юний закоханий бродив під вікнами незнайомки, поки служниця не облила його водою. Якщо субота була повним пригод вихідним, то в неділю випливало відправлятися в недільну школу, де маленькі американці вивчали Біблію і Євангеліє. На прохання двоюрідної сестри Мери Том ретельно зубрить завдання й одержує за це від її подарунок: перочинний ножик.
Ножик, щоправда, тупий, але старанний хлопчик умудряється порізати їм весь буфет. У церкві Сойер бачить “ту саму” дівчинку. Це Бекки Тетчер, дочка судді. Щоб уразити її, він вирішує претендувати на Біблію. Цю книгу дають за бездоганне знання релігійних текстів.
За виучені вірші дають жовті, червоні й сині білетики – відповідно кількості виученого. Тім шляхом хитрого обміну збирає потрібна кількість квитків і йому врочисто вручають Священне Писання. Це означає, що на якийсь час Сойер стане місцевою знаменитістю! Однак суддя Тетчер здумав задати героєві дня найпростіше питання – і Том ганебно провалило цю екзаменовку!
На церковних службах Том завжди надзвичайно нудиться, придумуючи собі розваги начебто лову мух або випадково, що залетіли жуків. Сойер виконаний презирства до зразкового хлопчика, у якого навіть – ви тільки подумайте! – є носова хустка.
Глави 6-8 Ранком Том намагався прикинутися хворим, щоб не йти в школу, але номер не пройшов. Тітка вирвала йому хиткий молочний зуб і відправила вчитися. По дорозі Том розмовляє із сином місцевого п’яниці Гекльберри Фіном. Всієї матері містечка ненавидять обшарпанця Гека, усе хлопчиська обожнюють цього вільного птаха.
Гек хвастається своїм останнім придбанням – дохлою кішкою, за допомогою якої він збирається нині вночі зводити бородавки. Хлопчиськи дуже марновірні: вони вірять у змови, чаклунство, відьом і псую. На питання вчителя, чому Том у черговий раз спізнився, хлопчик не викручується, а чесно відповідає: – Зупинився побалакати з Геком Фіном!
За таку зухвалість Сойера на кару саджають “з дівчинками”. А йому тільки того й треба – адже єдине вільне місце в ряді дівчинок – поруч із Бекки Тетчер. Тім пригощає Бекки Тетчер персиком, проявляє різні знаки уваги й зрештою пише на грифельній дошці “Я вас люблю”. Учитель нагороджує його за неуважність жорстоким пороттям і відправляє знову в ряд хлопчиків.
Таке ж пороття дістається бешкетникові й за те, що він улаштовує із сусідом по парті Джо Гарпером “перегони клопа” на парті. Але Тому до пороть не звикати. Зате під час великої зміни він устигає ще раз порозумітися Бекки в любові, умовити її на заручини й поцілунок. Тепер вони наречений і наречена.
Тім затверджує, що це дуже весело, і недоречно вдаряється в спогади: “От коли ми з еми Лоуренс…” Ох, зрячи він це зробив! – Так, значить у тебе вуж була наречена? – закричала Бекки.
І закохані, не встигши порадіти заручинам, уже посварилися. Замість того щоб іти в школу, Том побрів у ліс повз вартої на вершині Кардифской гори садиби вдови Дуглас. У лісі Том ударився в мрії, представляючи себе те героїчним солдатом, те індійським вождем. Нарешті він остаточно вирішив стати піратом – Чорним Месником Іспанських морів.
До Того приєднуються Джо Гарпер і хлопчики із захопленням грають у Робін Гуда, затверджуючи, що бажали б краще на один рік зробитися шляхетними розбійниками Шервудского лісу, ніж президентами Сполучених Штатів на все життя. Глави 9, 10 Уночі Том і Гек відправляються на цвинтар, щоб на свіжій могилі старого Вільямса зробити для відомості бородавок якісь маніпуляції з дохлою кішкою. Хлопчики бояться мерців і відьом.
Але небезпека виникає зовсім з іншої сторони. На цвинтар у свіжої могили з’являється дивна трійця: старий п’яниця Мефф Поттер, індіанець Джо (украй підозріла особистість) і молодий доктор Робинсон. У ті далекі часи релігія забороняла медикам займатися анатомією, розкриваючи трупи.
Лікарі, щоб удосконалюватися у своїй професії, були змушені таємно наймати гробокопателей, – медикам же було потрібно знати, як улаштований людський організм. Між спільниками виникає сварка, спровокована індіанцем Джо, у якого стара рахівниця з батьком доктора. Мефф Поттер кидається індіанцеві на допомогу. Доктор, обороняючись, обрушує на голову п’яниці важку могильну дошку.
Поттер падає без свідомості. Індіанець убиває доктора ножем і вкладає закривавлену зброю в руку Меффа. Джо вселяє очнувшемуся п’яниці, що він – убивця. Всю цю сцену з укриття спостерігають перелякані хлопчики. Вони клянуться один одному нікому не проговоритися про те, що бачили.
Мстивість індіанця вони побачили власними очами. Ранком тітка Полли карає племінника за нічну отлучку потоком сліз і скарг. Це куди страшнее, ніж пороття. Тім щиро кається, плаче, просить прощення. Тітка трохи зм’якшилася, але Том знав, що колишньої довіри до нього немає.
Глави 11-18 Жителі містечка (давно настав час сказати, що він називається Сент-Питерсберг) обурені вбивством доктора. Юрба на цвинтар бачить Меффа Поттера. Нещасного розгубленого п’яницю кидають у в’язницю.
Тому мучить совість: він адже знає, хто вбивця. Так ще й Бекки Тетчер перестала ходити в школу. Хлопчик засмутився, перестав радуватися життю. Тітка з ентузіазмом прийнялася його лікувати: ванни, обливання… Але Том був як і раніше похмурий.
Тоді тітка испробовала новий “болеутолитель”. Тому ліки довелися не за смаком. Він не приймав цей “рідкий вогонь”, а “лікував” їм щілина в підлозі. А один раз із витівки влив ложечку в пащу кота. Кіт заметався, застрибав на штори й улаштував у будинку теперішній розгардіяш.
Тітка догадалася про те, що відбулося. Вона обурилася: – Як не соромно так знущатися із тварини? – А треба мною можна?
– парирував Том. Тітка була присоромлена. Тім справно ходить у школу. Нарешті є й Бекки.
Але вона підкреслено зневажлива. Скривджені на жорстоку долю й свій домашніх, Том Сойер і Джо Гарпер вирішують організувати піратську зграю. До них приєднується Гек Фін.
Хлопці спливають на плоті по ріці, палять багаття, мріють – як навчив їх Том, що начитався пригодницької літератури – про коштовності й прекрасних бранок. Хлопчики самі толком не знають, хто такі пірати і як саме будуть “викуповувати” бранок-красунь. Маленькі втікачі розбивають табори на острові, купаються, грають…
По ріці пливе пароплав. Хлопці розуміють, що люди на пароплаві шукають потопельників. Хто ж потонув? Тім догадується: – Це ми!
Совість мучить хлопчиків. Тім на шматку кори пише якусь записку й, покинувши сплячих приятелів, нишком вертається в містечко й відвідує рідний будинок. Йому вдається пробратися в будинок тітки Полли непоміченим. Він чує розмову тітки Полли з миссис Гарпер.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)