Короткий огляд літературної діяльності Толстого
Дев’ятнадцять зим прожив Толстой у Москві (улітку він. незмінно їхав у Ясну Галявину). Невеликий двоповерховий особняк у глибині саду залучав до себе відвідувачів так само, як і яснополянская садиба
Толстой у Москві вів таке ж просте життя, як і в Ясній Галявині. Він сам возив собі на полозках воду, колов дрова, займався шевським ремеслом. До старості він зберіг чудову фізичну силу. Досить указати, що в сімдесят років він легко ковзався, у сімдесят п’ять років захоплювався велосипедним спортом, у вісімдесят років швидко їздив верхи на
Наприкінці 1901 р. Толстой небезпечно занедужав запаленням легенів. Кілька місяців він лікувався в Криму, у Гаспре. Тут він часто зустрічався з М. Горьким і А. П. Чеховим, яких дуже любив і цінував. Прекрасну характеристику Толстого на цьому етапі його життя ми знаходимо в спогадах М. Горького
У трактаті “Так що ж нам робити?”
Він приходить до повного заперечення своєї попередньої літературної діяльності, бачачи в ній лише засіб порушення гріховних страстей. Відповідно до цього погляду він переходить в 80х роках до художніх творів, у яких головним своїм завданням ставить учити народ моральності. Так з’являється цілий ряд його маленьких повчальних оповідань для народу: “Чим люди живі?”, “Свічка”, “Два старі”, “Бог празду бачить, так не швидко скаже” і т. п. Повчальна тенденція звучить і в більших його добутках 80-30х років: “Смерть Івана Ілліча” (1886)1 “Влада темряви” (1886), “Крейцерова соната” (1890), “Плоди освіти” (1891), “Хазяїн і працівник” (1895) і др.
В 80х роках, з метою дати дешеву й корисну літературу для народу. Товстої організує книжкове видавництво “Посередник”. Книжки “Посередника” ціною в однуполтори копійки у величезній кількості поширювалися в народній масі
Рішення Толстого покінчити з художньою літературою схвилювала його друзів і шанувальників. І. С. Тургенєв, умираючи, пише йому в передсмертному листі: “Друг мій, поверніться до літературної діяльності!.. Друг мій, великий письменник російської землі, внемлите моєму проханню!”
Втім, і саме життя, і потреба в літературній діяльності, і бажання освітити в широкому художнім полотні своє нове відношення до дійсності штовхали Толстого до художньої творчості. Під впливом усього цього відношення його до мистецтва в 90х роках знову міняється. Він приходить до думки, що робота над художніми творами дасть йому можливість виразити ті погляди, які зложилися в нього в останні десятиліття. В 1891 р. він записує в щоденнику: “Став думати про те, як би добре написати роман, висвітлюючи його теперішнім поглядом на речі”. Таким романом з’явилося “Воскресіння”. У цей період, як указує В. І. Бєлінський, Лев Толстой обрушився на всі сучасні йому державні, церковні, суспільні, економічні порядки, засновані на поневоленні мас, на вбогості їх, на руйнуванні селян і дрібних хазяїв взагалі, на насильстві й лицемірстві, які від верху до низу просочують все сучасне життя. У цій жагучій критиці Толстого звучав гнівний голос трудового селянства. “Його (Толстого) гарячий, жагучий, нерідко протест проти держави й церкви передає настрій примітивної селянської демократії, у якій століття кріпосного права, чиновницької сваволі й грабежу, церковного єзуїтизму, обман і шахрайства нагромадили гори злості й ненависті” (Бєлінський).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)