Ідея Раскольникова і її крах (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”)

Схожі твори:

1. Крах “недокінченої” ідеї (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Головний герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – Родіон Раскольников – незвичайний злочинець. Свій злочин – убивство лихварки Олени Іванівни, він чинить під впливом створеної і вистражданої ним системи ідей, розглядаючи цей злочин як своєрідний соціально-психологічний експеримент, що повинен підтвердити не тільки в його власних очах, але й в очах інших людей вірність […]...
2. “Кроки” Раскольникова до злочину (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Це людина ідеї. Ідея охоплює його І володіє ним, але маючи ту властивість, Що володарює у ньому не стільки В голові його, скільки втілюючись У нього, переходячи в натуру, завжди Зі стражданням і занепокоєнням, і, уже Одного разу поселившись у натурі, Потребує і негайного використання До справи. Ф. Достоєвський Ф. М. Достоєвський жив і творив […]...
3. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він складається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі – “дійова особа”. Образ міста стає […]...
4. Теорія Раскольникова по романі Ф. М, Достоєвського “Злочин і покарання” Роман “Злочин і покарання” був задуманий Ф. М. Достоєвським ще в період його перебування на каторзі. Тоді він називався “П’януваті”, але поступова задум роману трансформувався в “психологічний звіт одного злочину”. Сам Достоєвський у листі до видавця М. И. Каткову чітко перекаже сюжет майбутнього добутку: “Парубків, виключений зі студентів університету й живучий у крайній бідності…піддавшись деяким […]...
5. Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя. […]...
6. Згубність теорії Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) “Людина є таємницею. Її потрібно розгадати… і я займаюся цією таємницею, тому що хочу бути людиною”. Ф. Достоєвський (з листа до брата, 1839) Ф. Достоєвський належав до числа найбільших російських письменників-реалістів XІX століття. Він завоював світове визнання і здійснив великий вплив на розвиток російської і європейської літератури. Художник трагічного складу, тонкий психолог, він надзвичайно глибоко […]...
7. Соціальні і філософські джерела бунту Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Одна з, основних тем творчості Ф. Достоєвського – тема взаємин людини й ідеї. У більшості його романів є персонажі, одержимі якою-небудь ідеєю, що жи­вуть тільки нею, що підкоряють їй усі дії й у результаті руйнують і своє життя, І життя інших людей. Роман “Злочин і кара” буй задуманий автором ще на каторзі. Тоді він називав­ся […]...
8. Бунт Родіона Раскольникова за романом Федора Достоєвського “Злочин і кара” Вперше роман “Злочин і кара” побачив світ 1886 року. Це роман про сучасну Росію, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень та моральних струсів, епоху “розладу”, роман про сучасного героя, який ввібрав у себе усі страждання, болі та рани часу. “Ввечері жаркого липневого дня, незадовго до заходу сонця, виходить колишній студент Родіон Раскольников”. Так починався роман […]...
9. Соціальні, філософські та психологічні засади злочину Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, написаний 1866 року, торкається складних соціальних, філософських, морально-етичних проблем, які хвилювали письменника не один рік. Уже сама назва примушує замислитись: чому Ф. Достоєвський так назвав цей роман? Перше слово зрозуміле: Раскольников здійснив злочин – убив двох жінок. А “кара”? Його покарання – це усвідомлення самим Раскольниковим згубності теорії “сильної […]...
10. Твір на тему: “Теорія Раскольникова” за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин i кара” Для того щоб підкреслити контрасти сучасної йому реальності, Достоєвський протиставляє в романі характери різних героїв: Лужина і Мармеладова, Разуміхіна і Раскольникова, Свидригайлова і Дунечки. За допомогою цих образів автору вдається найбільш правдиво зобразити сувору дійсність того часу з її жорстокістю, соціальною нерівністю, пригніченням одних і вседозволеністю інших. Головним завданням своєї творчості Достоєвський вважав пошук людини […]...
11. Правда Сонечки Мармеладової (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” показує читачеві галерею різноманітних персонажів, які не тільки штовхають Родіона Раскольникова на злочин, але і якимсь чином допомагають головному герою зізнатися у вчиненому, усвідомити необгрунтованість його теорії, яка і стала, на мій погляд, основною причиною злочину. Я думаю, що людиною, яка підштовхнула головного героя до зізнання, допомогла йому […]...
12. Правда Раскольникова й правда Соні у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Родіон Розкольників – головний герой роману Достоєвського “Злочин і покарання”. Розкольників дуже самотній. Він бідний студент, що живе в маленької комнатке, більше схожої на труну. Щодня Розкольників бачить “темну сторону” життя, Петербурга: окраїни міста, де процвітають распивочние, що де втратили себе люди заливають своє горе спиртним У таких жахливих умовах страждань і принижень у героя […]...
13. Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його головний герой – бідний студент […]...
14. Викриття злочинного суспільства у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Багато великих письменників у своїх творах створювали образ Петербурга, розкриваючи все нові і нові його грані. Достоєвський у своєму романі зображує столицю в пору стрімкого розвитку російського капіталізму. Петербург у романі не просто фон, на якому відбувається дія. Це теж своєрідна “дійова особа” – місто, яке давить, душить, навіває кошмарні видіння, вселяє божевільні ідеї, і […]...
15. Що завадило Раскольникову жити за теорією, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Перша заповідь християнства проголошує: “І нехай не буде у тебе інших богів, крім мене”. Та історія людства налічує чимало прикладів, коли через цю заповідь погордливо переступали деякі особистості, які декларували ідею “надлюдини”, що руйнівно впливала на життя суспільства. Ф. М. Достоєвський у своєму романі “Злочин і кара” блискуче викрив нищівну силу такої ідеї, створивши образ […]...
16. Людське і нелюдське в бунті героя роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності. У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято шукають істину. Письменник показує життя […]...
17. Сім’я Мармеладових і її роль у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання – один з найглибших і складних добутків російської літератури, у якому автор розповів про історію загибелі душі головного героя після скоєння їм злочину, про відчуження Родіона Раскольникова від усього світу, від найближчих йому людей – матері, сестри, друга. Достоєвський затверджував, що повернутися у цей світ, знову стати повноправним […]...
18. Твір на тему: “Чи може ідея врятувати світ? За романом Федіра Достоєвського “Злочин і кара” Роман Федіра Достоєвського “Злочин і кара” демонструє читачами ряд проблем. Однією з головних таких проблем є ідея головного героя твору Родіона Раскольнікова про те, що люди поділяються на обраних і звичайних. Згідно своєї теорії Раскольніков вирішив, що обрані іноді можуть вбивати звичайних, якщо на це є велика необхідність. Зокрема, головний герой вчинив страшний злочин, убивши […]...
19. Барвопис у “портреті” міста у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Здесь будет город заложен Назло надменному соседу. О. Пушкін. “Мідний вершник” Петербург… Місто, зведене на болотах, побудоване на кістках тисяч людей, породження надлюдського генія великого Петра, який дерзнув кинути виклик самій природі. Так само кидає виклик людській природі Родіон Раскольников. Саме тут, у Петербурзі, на якому лежить печатка прокльону, він виношує свою жахливу ідею. Дія […]...
20. У чому злочин і в чому покарання Раскольникова? Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. “Злочин і покарання” – один із самих значних романів Достоєвського. У ньому звучить гострий біль письменника за принижену і ображену людину. Герой роману – Родіон Раскольников був студентом. Він похмурий і недовірливий. Ця людина живе як би окремо від світу: нічим не цікавиться з того, чим […]...
21. Принижені і ображені (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Ф. М. Достоєвського – це “психологічний звіт одного злочину”, що зробив бідний студент Родіон Раскольников, який вбив стареньку-процентщицу. Однак у романі мова йде про незвичайний карний злочин. Це, якщо так можна виразитися, ідеологічний злочин, а виконавець його – злочинець-мислитель, вбивця-філософ. Він вбив лихварку аж ніяк не в ім’я збагачення і навіть не заради того, […]...
22. “Я не стару вбив… я себе вбив…” (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Герой роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Родіон Раскольников учинив злочин: убив бабку-лихварку і її сестру Лизавету. Що ж стало причиною цього злочину? Тяжкий стан родини? Так. Убогість, що довела героя до хвороби і розпачу? І це теж. Але все-таки головна причина – у створеній самим же Раскольниковим теорії злочину “по совісті”. За цією […]...
23. Теорія Раскольникова і її розвінчання у романі “Злочин і покарання” Теорія Раскольникова носить певний відбиток часу. Його ідея про “право сильного” відбивала деякої думки нігілізму – світогляду, популярного в 60-иі роки 19 століття. Головний герой багато часу міркує над історією життя людства. Висновки його зводяться до того, що прогрес здійснюється найчастіше на чьих-нибудь стражданнях Розкольників уважає, що люди являють собою “дві категорії”. Перші – “тварини […]...
24. Злочин і покарання характеристика образу Раскольникова Родіона Романовича Розкольників Родіон Романович – головний герой. Співвідносимо з пушкінським Германном(“Пікова дама”), бальзаков| ским Растиньяком(“Батько Горио”), Жюльеном Сорелем з рома-на Стендаля “Червоне і чорне”. Сам Достоєвський в чорнових матеріалах до роману зіставляє Раскольникова з Жаном Сбо-гаром, героєм однойменного роману французького письменника Ш. Нодье(1818). “…Чудово хороший собою, з прекрасними темними очима, темно-рус, зростанням вище за середній, тонкий […]...
25. “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну загальну рису, більш-менш помітну у всьому, що він писав. Це біль про людину, котра визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не вправі бути людиною, справжньою, повністю самостійною людиною самою по собі”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і […]...
26. Твір на тему: “Теорія Родіона Раскольникова в романі Достоєвського “Злочин і кара” Роман Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” вперше був опублікований в 1866 році в журналі “Російський вісник”. У романі складно переоцінити весь психологізм автора, з яким він відображає аналіз злочину, даючи чіткі і деталі і моменти, що говорять самі за себе. Слід зауважити, що Достоєвський, поряд з Л. М. Толстим, популярний і читається цей руський […]...
27. Лужин і Свидригайлов – породження капіталізму (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Для Ф. М. Достоєвського капіталізм – це суспільство, де є не тільки просто багаті і бідні, але і люди, які абсолютно втратили себе в цьому житті, які вже ніколи не піднімуться з дна. Прикладом може служити хоча б родина Мармеладових. У крику Катерини Іванівни, у її розповіді про минуле життя вкладена гірка правда про людей, […]...
28. Портрет у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Головне в романах Достоєвського – процеси внутрішнього життя героїв, їхньої ідеї, переживання, думки й почуття. Однак письменник приділяв велику увагу й опису зовнішності персонажів. Розглянемо портрети, створені письменником у романі “Злочин і покарання”. На початку твору Достоєвський описує зовнішність головного героя. Про Раскольникове сказано, що він “чудово гарний собою, із прекрасними темними очами, темнорус, ростом […]...
29. “О, люди, люди!” (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) “Злочин і покарання” Достоєвського, як і більшість творів цього автора, можна віднести до найбільш складних добутків російської літератури. Оповідання неспішне, але воно тримає читача у постійній напрузі, змушуючи вникати в скрупульозні психологічні вишукування автора. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини XІX століття. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним і […]...
30. Кожна людина має право на життя (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, Родіон Раскольников у неспокійні та нещасливі роки молодості, коли заїли злидні, розчарування, побудував надзвичайно цікаву, але небезпечну теорію. Відповідно до цієї теорії кожна людина, яка відчуває у собі надзвичайну силу, скоріше за все розумову, та почуття справедливості, має право перетворювати дійсність, керуючись своїми переконаннями, а не загальноприйнятими […]...
31. Основні мотиви роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Оповідальна структура роману Достоєвського “Злочин і покарання” достатня складна. У центрі роману – теорія головного героя, Раскольникова. Навколо лінії головного героя складно взаємодіють, переплітаючись, сюжетні лінії інших персонажів. У добутку безліч символічних пейзажів, інтер’єрів, художніх деталей. Крім того, у єдиний значеннєвий вузол стягнуто кілька різних мотивів роману, кожний з яких по-своєму реалізується всюжете. По-перше, це […]...
32. Задум роману Достоєвського “Злочин і покарання” Задум “Злочини й покарання” виник у Достоєвського на основі глибокого осмислення самих живих, самих злободенних явищ, характерних для російської дійсності середини 60-х років. Ріст убогості, проституції, карних злочинів, зсув моральних норм, “хиткість у поняттях”, егоцентризм і анархічне свавілля буржуазних ділків і крайня безпорадність “принижених і ображених”, здатних тільки до стихійного й індивідуалістичного бунту,- всі ці […]...
33. Переказ роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М План переказу 1. Неясні думки Раскольникова. 2. Його знайомство з Мармеладовим. 3. Лист із будинку, з якого герой довідається, що його сестра Дуня оклеветана Свидригайловим і Лужин хоче на ній женитися 4. Сон Раскольникова, у якому виразно представляється ідея вбивства. 5. Розкольників убиває бабу-процентщицу і її сестру. 6. Нервова хвороба Родіона після вчиненого. 7. Знайомство […]...
34. Образ Петербурга у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М О. С. Пушкін у поемі “Мідний вершник” (1833) оспівав прекрасне місто, що в XVІІІ – початку XІX століття стало символом могутності Росії. Чудесний був швидкий ріст північної столиці, вона втілювала нову Російську імперію – багату, грізну, освічену. Кому ще під силу побудувати кам’яне місто на болотах! Тому поет викликує: Красуйся, град Петров, і стій Неколебимо, […]...
35. Гуманізм роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” “Свавільне вбивство навіть останнього з людей, самого злобливого з людей не дозволяється духовною природою людини… Вічний закон вступив у свої права, і він (Розкольників) потрапив під його владу. Христос прийшов не порушувати, а виконувати закон… Не так надходили ті, які минулого справді велик і геніальними, які робили великі діяння для всього людства. Вони не вважали […]...
36. Жанрова своєрідність роману Злочин і покарання Достоєвського Ф. М По жанрі “Злочин і покарання” (1866) – роман, головне місце в якому займають соціальні й філософські проблеми сучасної письменникові російського життя. Крім того, в “Злочині й покаранні” можна відзначити жанрові ознаки: детектива (читач із самого початку знає, хто вбивця баби процентщици, але детективна інтрига зберігається до кінця – зізнається Розкольників, потрапить у пастку слідчого Порфирія […]...
37. Вічна суперечка добра і зла (по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Питання гріха і чесноти – одне з так званих вічних питань, що мучили людство протягом століть. Багато хто намагався знайти остаточне, останнє рішення цього питання. У російській класичній літературі чимало сил було покладено на те, щоб з’ясувати, як співвіднесений гріх і чеснота, де грань, за якою чеснота стає гріхом. Кращі зразки такого аналізу можна знайти, […]...
38. Образ “маленької людини” у романі Злочин і покарання Достоєвського Ф. М Чистих, умитих покойничков ми всі жалуємо, любимо, а ти живих полюби, брудних. В. М. Шукшин У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” описується незвичайний злочин, доконане злиденним студентом для перевірки своєї страшної теорії, у романі вона називається “кров по совісті”. Розкольників ділить всіх людей на звичайні й незвичайні. Перші повинні жити в слухняності, другі […]...
39. Пейзаж і його функції у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” У романах Достоєвського ми найчастіше зустрічаємо урбаністичний пейзаж. “Достоєвський розуміє поезію міста. У шумі столиці він знаходить таку ж принадність і таємницю, як інші поети в рокоті океану; вони тікають від людей в “широкошумние діброви” – він бродить, самотній, по вулицях великого міста… У лісах, на березі океану, під відкритим небом усі бачили таємницю, усі […]...
40. Образ Петербургу у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Образ Петербургу, створений в російській літературі, вражає своєю похмурою красою, державною величчю, але і “європейською” холодністю, байдужістю. Таким Петербург бачив Пушкін, створюючи поему “Мідний вершник”, повість “Станційний доглядач”. Гоголь підкреслював усе неймовірне, фантастичне в образі Петербургу. У зображенні Гоголя Петербург – місто-ілюзія, місто абсурду, породжувач Хлестакова, чиновника Поприщина, майора Ковальова. Петербург Некрасова – вже цілком […]...