Героїко-романтичний жанр у новели “Мати” та “Я (Романтика)”
Обидва твори – трагедійного звучання. Для новели “Мати” письменник вибирає іншу форму вираження. В ній наявний міфологічний струмінь. Навіть сам початок твору нагадує розлогий зачин народної казки: “Батько цих бойових хлопців помер дуже давно – так давно, що й не скажеш…” І сама характеристика образів теж іде від казки:
“Як пам’ятають старожили, з батька був звичайний собі кравець і – можна сказати – надзвичайна людина”. Саме так у народній творчості подається опис казкового героя: він звичайний, непоказний,
Не став він кошовим отаманом, але будь-що захотів, щоб його сини стали справжніми лицарями, як у Гоголя, “За всяку ціну хотів кравець зробити зі свого любого сина (як і з другого сина) військову людину, й за всяку ціну хотів він бачити своїх синів на вороних кониках”. Але, не маючи коштів, хоч і продав він своє майно,
Побивалася мати над синами. А вони виростали і мужніли. Остап на материну ласку “відповідав ще більшою ласкою”, обіцяв, коли вивчиться, “буде годувати свою матусеньку гарними цукерками”, що ніколи вона “не буде так поневірятися”. Але, як і в казках,- іншим зростав менший син: він “не нмів ласкатись, і ніколи не чула від нього теплого слова”. Проте знала, що з таких мовчазних дітей “частіше за все ииходять гарні люди”. Справді, такими бували брати в народних казках, такими бували і в реальному житті. Тільки в творі М. Хвильового події ЗОВСІМ по-іншому.