Дослідження образів поміщиків у поемі “Мертві душі”
Учитель дає школярам творче завдання знайти в тексті, починаючи з галереї образів поміщиків (їхньому аналізу приділяються чотири уроки), побутові деталі, які розкривають істотні сторони того або іншого характеру (переважає тип уроку – дослідження). Цілком виправдує себе паралельний принцип: учні діляться на групи (ряди), кожна з яких робить спостереження, пов’язані з певним персонажем, одночасно беручи участь у загальній роботі класу з текстом поеми
При цьому, зрозуміло, учитель будує кожний урок так, що побутова деталь розглядається
Доречно нагадати школярам слова самого Гоголя (“Чотири листи до різних осіб із приводу “Мертвих душ”) у зв’язку з висловленням про нього Пушкіна: “Він мені говорив завжди, що ще в жодного письменника не було цього дарунка виставляти так яскраво вульгарність життя, уміти окреслити в такій силі вульгарність вульгарної людини, щоб весь той дріб’язок, що вислизає від очей, мигнула б крупно в очі всім”9 .
Учні, які аналізують образ Манилова, самі відзначають, що в садибі цього поміщика
Про характер Манилова можна судити й по обстановці кімнат. “У будинку його чого-небудь вічно бракувало”: не вистачило шовкової матерії для оббивки всіх меблів, і два крісла “стояли обтягнуті просто рогожею”; поруч із франтівським багато прикрашеним бронзовим свічником стояв “якийсь просто мідний інвалід, кульгавий, що згорнувся на сторону”.
Учитель звертає увагу школярів на те, що таке сполучення предметів речового миру в панському маєтку вигадливо, абсурдно, алогічно; “зібрані в інтер’єрі разом, вони роблять враження теперішньої кунсткамери” . Інакше кажучи, у всіх предметах, речах відчувається якась ущербність, неповноцінність, безладність, непослідовність, роздробленість. І сам хазяїн під стать своїм речам: душу Манилова така ж збиткова, неповноцінна, як і оздоблення його житла, а претензія на “освіченість”, вишуканість, добірність, витонченість смаку ще більше підсилює внутрішню порожнечу героя
Учні, що самостійно працювали над образом Коробочки, фіксують увагу на деталях, пов’язаних з обстановкою будинку поміщиці. Кімната, що була надана Павлу Івановичу, “була обвішана старенькими смугастими шпалерами; картини з якимись птахами; між вікон стародавні маленькі дзеркала з темними рамками у вигляді зсілих листів; за всяким дзеркалом закладені були або лист, або стара колода карт, або панчоха; стінні годинники з намальованими квітами на циферблаті… розпоротий салоп, що має потім звернутися в плаття”, але так і оставшийся надовго розпоротим; перини, з яких розліталися пір’я “в усі кути кімнати”. Пізніше (поутру) Чичиков “помітив, що на картинах не всі були птаха: між ними висів портрет Кутузова й писаний олійними фарбами якийсь старий…”
Алогізм зв’язків між речами, вигадливі збори різнорідних предметів підсилюється картиною, що відкривається з вікна будинку Настасьи Петрівни: “…вузенький дворик весь був наповнений птахами й усякою домашньою твариною. Індичкам і курям не було числа; проміж них расхаживал півень мірними кроками, потряхивая гребенем і повертаючи голову набік… свиня із сімейством опинилася відразу; відразу, розгрібаючи купу сміття, з’їла вона мимохідь курчати… Цей невеликий дворик, або курятник, переграждал дощатий забір, за яким тяглися великі городи з капустою, луком, картоплею, буряком і прочим господарським овочем. По городу були розкидані подекуди яблуні й інші фруктові дерева, накриті мережами для захисту від сорок і горобців”.
Такий достаток, теж хаотичне, стихійне, строкате, розкидане, дозволяє господарці торгувати салом, медом, прядивом, пухом, пташиним пір’ям. Продає вона й своїх кріпаків, якими розпоряджається, як власним майном, товаром. Із усього намагається покористуватися, користь. Спрага збагачення цілком заповнює свідомість Коробочки, не залишаючи місця для яких-небудь інших почуттів і бажань
Зупиняючись на Ноздреве, школярі приводять свої спостереження, що допомагають представити їм характер цього персонажа
Звертається увага на деталі, використані в зображенні кабінету поміщика, у якому “не було помітно слідів того, що буває в кабінетах, тобто книг або паперу; висіли тільки шаблі й дві рушниці” (вказівка на неосвіченість героя). Потім показуються “турецькі” кинджали, шарманка, трубки різних видів, цибух, “недавно виграний”, кисет, “вишитий какою-те графинею”. Та ж хаотичність, випадковість, відсутність усякої логіки в наборі тих або інших предметів, речей у будинку Ноздрева. Побутові ” деталі-предмети” чудово характеризують самого хазяїна – його безладність, безалаберность, безглуздість примх, сумбурну фантазію
Предметно-побутове середовище створює подання й про Собакевиче. Насамперед школярі відзначають деталі, що стосуються його маєтки: “Двір оточений був крепкою й непомірно толстою деревянною гратами… На стайні, сараї й кухні були вжиті повновагі й товсті колоди, певні на вікове стояння. Сільські хати мужиків тож зрубані були напрочуд… усе було пригнано щільно і як треба. Навіть колодязь був оброблений у такий міцний дуб, який іде тільки на млини так на кораблі. Словом, усе… було упористо, без пошатки”….
Ці види доповнюються окресленням інтер’єра. У вітальні висіли картини, на яких були зображені “грецькі полководці… з такими товстими стегнами й нечуваними вусами, що тремтіння проходило по тілу.
Приклади говорять самі за себе. У всім відчувається каліцтво, асиметричність, що вказують на те, що Собакевичу були далекі високі духовні запити, естетическое почуття. Інтереси хазяїна занадто предметни, зайво практичні, сугубо речовинні, грубо розважливі, консервативні.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)