Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог)

– Бароне Мюнхгаузене! Ви розповідали, що переслідували незвичайного зайця.

– Так була справа. Майже два дні я гнався за ним на коні, а заєць хоч би присів відпочити.

– І ви що ж, ніяк не могли його наздогнати?

– Якби тільки я не міг його наздогнати! Навіть моя вірна собака Діанка не допомогла мені наблизитися на відстань пострілу.

– І чим же закінчилася ця історія?

– Я так захопився погонею, що не помітив, як разом з конем потрапив у болото.

– Як же ви не потонули?

– Дійсно, болото з жахливою швидкістю засмоктувало

нас усе глибше.

– Що, і кінь не допоміг?

– Так, вже й тулуб коня сховався в смердючому бруді. Вже і моя голова стала занурюватися в болото. Відтіля стирчала лише кіска моєї перуки.

– І як же ви не загинули?

– Я страшний силач. Схопив себе за кіску, з усіх сил смикнув угору. Так я витяг із болота і себе, і свого коня, після чого продовжив погоню за зайцем.

– Так ви його наздогнали?

– Не тільки наздогнав, але й підстрелив.

– Так що ж це за дивовижний заєць, що міг без перепочинку цілодобово бігти від мисливця?

– У того зайця, крім звичайних ніг, були запасні. Він мав чотири ноги на животі й чотири – на спині. Коли нижні ноги в зайця втомлювалися, він перевертався на спину й біг на запасних ногах.

– Тепер я розумію, чому ви, бароне, три доби ганялися за зайцем. Заєць-то був восьминогий.






Оповідання випадок у лісі.
Дивак і фантазер Мюнхгаузен (діалог)