У компанії з Вигуком (діалог-назна)

З приводу вихідного дня у службовому приміщенні було тихо, безлюдно. За дверима одного з кабінетів лунали голоси. Там обговорювали дуже важливе пи­тання: де Частка, Прийменник й Сполучник проведуть час: у лісі, на річці або в зоопарку. Треба ж і Службовим Частинам мови колись відпочити, не лише пра­цювати. Серед них вперше на збори запросили Вигука – хоч і відділився, про­те ж свій.

– Мої вітання, добродії, здорові будьте! Спасибі, що запросили, а то весь час сам по собі.

– Будьте й ви здорові! Ви у нас унікальне явище. До Сполучників

вас не за­рахуєш.

– До нас, Прийменників, мабуть, теж.

– Про Прийменників й поготів. Ви такі важливі й поважні. Звісно, знаєтеся з Іменниками та Займенниками.

– Виходить, моя справа кепська. Ех, як прикро!

– Та ні, навпаки! Сьогодні ми відпочиваємо, і нас ніхто не розшукуватиме.

– Вибачте, але без мене, безперечно, можна обійтися.

– Не думаю, шановний Вигуку. Без вас люди перестануть бути ввічливими.

– О! Адже тільки на один день!

– Отакої! Не можна допустити жодного дня без слів “спасибі”, “будь ласка”, “бувайте здорові”, “привіт”, “даруйте”.

– Як і без

нас, любий Сполучнику. Ви йдете з нами, люб’язний Вигуку?

– Спасибі! Здорово! Звісно, йду.

– Отже до зоопарку?

– Ой-ой, мені страшно!

– Там усі мешканці у вольєрах та клітках.

– Що ж, треба поспішати. Довго без нас пані Граматика залишатися не по­винна.

…Увечері всі задоволені розходилися по своїх кабінетах. З-за дверей кабінету Иигуку’до півночі чулися скрикування:

– Жах!.. Ой лишенько!.. Ось тобі й на!.. Ха-ха-ха!.. Ну й ну!..






Роздуми над твором земля ольги кобилянської.
У компанії з Вигуком (діалог-назна)