Якби моїм товаришем був Олесь (за твором Григора Тютюнника “Дивак”)

Якби моїм товаришем був Олесь, то, думаю, нам спершу було б важко знайти спільну мову. Чому? Бо таких людей, особливо моїх ровесників, які живуть із природою, як у своїй родині, дуже мало. Просто взагалі меншає людей, які б не тільки відчували, досліджували, але й поважали природу так, як це вмів робити малий Олесь. Тому мені здається, що він і серед нас був би диваком. Але це на перший погляд, далі він би завоював авторитет, адже він стільки знає, розуміє та відчуває, як ніхто з нас. Ми більше знаємо про комп’ютерні ігри, аніж про те, що росте, літає

і співає, цвірінькає довкола нас. Ми б із Олесем товаришували по-справжньому.

Я уявляю, що ми часто бували б у лісі, і він би стільки багато мені розповів такого, чого я сам не знаю. І ще ми б разом розшукували гнізда птахів на землі та робили непомітне маскування, щоб ніхто не посмів до них добратися. А ще ми писали б плакати, щоб люди, які йдуть на відпочинок до лісу, читали їх: “Ліс живий, як і ми, не ображайте його!” або: “Ліс також наша домівка, а в рідному домі має бути чисто!” Я вважаю, що нас би зрозуміли.






Які життєві принципи сповідував сковорода.
Якби моїм товаришем був Олесь (за твором Григора Тютюнника “Дивак”)