Опрацювання гуморески О. Вишні “Відкриття охоти”

4.2. Тема: Розповідь про відкриття полювання і сміни природи з його учасниками.

4.3. Ідея: Возвеличення краси природи, прагнення нею насолодитися, а не винищувати під час мисливства.

4.4. Основна думка: Полювання – це не смертельна загроза птахам і звірам, а спілкування з природою.

4.5. Жанр: Гумореска, усмішка.

4.6. Композиція.

Експозиція: Розповідь про те, коли і яким чином відбуватиметься “відкриття охоти”.

Зав’язка: Роздуми героїв про місце з полювання.

Кульмінація: Гумористичні ситуації, які траплялися з героями твору.

Розв’язка: “Перший постріл! Полювання відкрите!”.

4.7. Зміст твору.

Вже перший твір циклу “Відкриття охоти” починається із суто розмовних ситуацій: “Власне кажучи щороку відкриття полювання буває двічі…”.

Оповідач щоразу звертається до удаваного слухача, запитує його, радиться з ним. Спокійна розповідь у творі чергується з емоційно насиченими, піднесеними рядками. Тоді письменник вдається до коротких називних речень, риторичних фігур.

Коротка емоційна частина усмішки про поважність полювання

змінюється інтригуючою емоційною частиною.

“Відкриття. Скільки турбот, хвилювань, неврози, доки все в тебе в порядку: і рушниця і набої, і одежа, і рюкзак, і стопна,- одне слово, все що потрібно для серйозного, добутливого полювання. А куди їхати? А з ким їхати!”

А далі вдвох наступних, логічно обумовлених частинах твору автор дає відповіді на хвилюючі питання, куди їхати і з ким їхати. І все це викладено жваво й дотепно. Гуморист вдало використовує народно-тавтологічні звороти, вдається до засобу перебільшення, близького до неймовірності. Діалог його динамічний, схвильований. Він правдиво відбиває психологічний стан мисливця напередодні відкриття полювання, коли ще не вирішено питання: куди їхати. А їхати треба, бо біля Борисполя “качви цієї ну як хмари! їй бо, там з одного набою торік по 24 качки брали!” а що робиться біля Носівки! Там з усього лівобережжя зібралися качки, витолочили всі соняшники і через гнізда трава росте.

А з ким їхати? Відповідь на це запитання О. Вишня починає хвилюючим авторським ліричним відступом.

Вчитель зачитує уривок.

“Аж доля моя!

Та хіба єсть серед мисливців, серед людей, що люблять тихі вечори над озерами, що чують ніжний шелест очеретів, що пам’ятають

Тихше, тихше, не диши, Нас почують комиші…”

Такі чудесні романтичні люди населяють усі “Мисливські усмішки” О. Вишні. Письменник розкриває їх думи, характери, уподобання. Назавжди запам’ятовується образ Івана Петровича і його розповідь про знаменитого, Петра Івановича, Пилипа Федоровича та старенького короткозорого бухгалтера, що замість зайця поцілив у кішку і т. д. Кожен з них – це завершений мистецький тип, привабливий образ, що чарує нас своєю простотою, закоханістю в рідну природу, звеселяє нас своїми дотепами і побрехеньками. 4.8. Гумор у творі:

– обирання місця для полювання;

– ситуація з Джеком;

– гонча Флейта;

– постріли старого бухгалтера у зайця, який був кішкою; у зайця

З написом: “За що ви мене вбили?!” (прикололи шпилькою до вби

Того зайця папірця);

– очікування результатів полювання на острівцю в очереті. 4.9. Ідейно-художній аналіз гуморески. Бесіда за питаннями:

– Чи були ви на полюванні? Які враження ви отримали від нього?

– Чи не шкода вам вбивати тварин? Яке полювання пропонує мисливцям О. Вишня?

– Коли і за яких обставин відбувається “відкриття охоти”? (“Власне Кажучи, щороку “відкриття полювання буває двічі: першого серпня На птицю, а першого листопада на звіра, але якось уже так утраДиційнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливців Вважається перше відкриття, коли після довгої перерви у вас у руках Знову улюблена ваша рушниця і ви знову маєте не тільки, сказать Би, поповнити свої продовольчі ресурси, не тільки допомогти дерЖаві в м’ясозаготівлях, а й задовольнити “себе, як природознавця, Природофіла й спортсмена””)

– Як сам автор ставиться до процесу полювання? (“Полювання, як баЧите, не якась там легковажна дурничка, не дрібничка, а дуже й дуже Поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами…”)

– Що необхідно мати при собі мисливцю для полювання? (“…ІрушНиця, і набої, і одежа, і рюкзак, одне слово, все, що потрібно для Серйозного, добутливого полювання…”)

– Хто повідомив, що на озерах біля Борисполя багато качок? (“Оце Вчора приїздила звідтам молодиця, так казала, що її свекрові кум Його казав, що кумова баба чула од свахи, що та сама бачила, як коНоплі мочила, що нема куди через тую качву коноплини ткнути!”)

– Чому герої гуморески вирішили полювати у Носівці? (“Та там З усього Лівобережжя качки ще навесні позбирались. Стихійне нещасТя: соняшники всі потолочили. А на луках через гнізда трава не виРосла: гніздо на гнізді, траві нема де рости,- не знають колгоспники, Чим худобу годувати. Ні, коли вже їхати, то тільки в Носівку!”)

– Якою був собака Джек у Івана Петровича? (“От був собака! Мертва Стойка! Такого собаки я не бачив! Даси бувало в зуби йому записку й гроші: “Джек! Миттю пляшку вина!” За півгодини вже летить з вином. Тільки Не можна було більше грошей давати: решту обов’язково проп’є!”)

– Про яку пригоду розповів оповідач, що сталася з Флейтою? (“ПеТро Іванович – гончарник… І яка в нього є сука Флейта, як вона ганяє! По два місяці вовка ганяла. А спочатку боялась, перший раз Як наткнулась на вовка, вискочила на просіку “бліда-бліда, як стінКа!” “Чотирнадцять вовків колись за нами з Флейтою гнались!” Ну, Петре Івановичу! Невже таки чотирнадцять?! Факт! Спитайте Флейту! І обидва сірі!”)

– Від чого під час полювання старенький бухгалтер перелякався? (“… Пилип Федорович розповість вам про короткозорого старенького Бухгалтера, пристрасного мисливця, жертву фантастичних вигадок усієї Компанії, з якою він завжди полював. Ви дізнаєтесь про зайця, який після Бухгалтерового пострілу з страшним криком “н-н-няв!” вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа, і як переляканий бухгалтер “кинув рушНицю і, приказуючи “да воскреснеть Бог, біг три кілометри додому”)

– Як мисливці пошуткували над бухгалтером? {“Одного разу ми приКололи шпилькою до вбитого зайця й посадили під кущем і спрямували на нього короткозорого бухгалтера. Він – бах! Заєць – беркиць! Підбігає, а там такий на заплоці заячий докір! Що сміху було!”)

– Що відчуває ліричний герой у казковому світі природи? {“…ПокоТилася зоря. Булькнув у воду водяний щур… Закахкало спросоння кри-

Пискнула очеретянка… Десь далеко прогув паровик. Сіріє..”)






Твір майбутня професія юрист.
Опрацювання гуморески О. Вишні “Відкриття охоти”