Честь і зрада (за романом “Фірман султана”)
Історія України, особливо в епоху козаччини, сповнена справжніх героїчних постатей. Ці люди навіки прославили рідну землю.
Письменникові Володимиру Малику пощастило відшукати в одному з історичних документів досі невідомий епізод. Кошовий отаман Запорозької Січі відправив до Туреччини козака з таємною місією – дізнатися про воєнні приготування султана. Цей козак був справжнім розвідником, бо добре знав турецьку мову та звичаї. Історія не зберегла імені сміливця. У своєму романі письменник подарував йому красиве ім’я – Арсен
Не тільки про винахідливість та мужність козацьку розповідає Володимир Малик. Ідеться у романі й про зраду товаришів та Батьківщини. На Запорозькій Січі цей злочин вважався найтяжчим.
У нелегкі для України часи турки нападали на міста й села, захоплюючи в полон мирних жителів. На торгівлі невільниками можна було заробити чималі гроші. Ось і сотник Чорнобай задумав викрасти трьох молодих дівчат, щоб вигідно продати їх туркам. На заваді йому став Арсен Звенигора, який врешті також потрапив до рук злочинців. Звенигора втікає з полону й подається на Січ. Саме там він стає учасником бою з турками-яничарами,
Вартовий помітив чоловіків, які, приховуючись від усіх, намагалися втекти. Один із них був той самий сотник Чорнобай, який поставляв невільників туркам, а другий – козак Тхір, який по зрадницьки пустив ворога до фортеці.
Запорожці не прощали зради. Хіба можна було забути загиблих братів-козаків? Хіба можна викреслити з пам’яті близьких та рідних? Тхора застрелили зразу, а ось справу Чорнобая довелося вирішувати всім сходом. “Тому, хто пролив кров людей наших, хто заради жалюгідної наживи… торгував дітьми нашими, хто хотів знищити славну Січ Запорозьку, – тому прощення немає!” Так вирішило козацьке товариство. А кара Чорнобаєві дісталася страшна: його спустили під лід у Дніпро. Страшна смерть чекала кожного, хто зневажив рідну землю, зрадив свій народ. Саме так – суворо й жорстоко – карали перевертнів, які коїли непростиме зло – зраджували Україну.
У романі зрадникам протиставлені Арсен Звенигора, Іван Сірко, дід Шевчик, Товкач. Вони наділені силою волі й мужністю. Наприклад, Товкач, уже смертельно поранений, змушує себе не знепритомніти, щоб дочекатися козаків і повідомити їм, що Тхір – зрадник.
Читаючи роман Володимира Малика, ми поринаємо у вражаючий світ лицарських подвигів, у саму гущу історичних подій. Життя оборонців України, козаків, постає перед читачами сповненим романтики. Своїм твором письменник рішуче доводить, що найперший обов’язок кожного українця – любити й берегти Батьківщину, як уміли це робити славні запорожці. А з тими, хто зраджує нашу землю, теж треба поводитися по-запорізьки – суворо й чесно.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)