Життєві ідеали Марусі Чурай (за однойменним романом Ліни Костенко) (твір)

В історії української культури є чимало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Про поетесу та співачку Марусю Чурай ще в минулому столітті в Україні ходило чимало переказів та легенд, які дають підстави стверджувати, що ця чудова піснярка – особа історична.

У центрі роману “Маруся Чурай” Ліна Костенко поставила психологічний образ Марусі, обдарованої дівчини, яка палко любить свою землю, і любов та бринить у кожній Марусиній пісні. Її серце сповнюється гордістю, коли чує свої пісні у виконанні козаків. Маруся – вірна

дочка свого народу, і свій талант вона віддає народові. Створені нею пісні надихають козаків на боротьбу з ворогом, зміцнюють дух, утверджують національну гідність:

Коли в похід виходила батава –

Її піснями плакала Полтава…

Це дівчина не просто так, Маруся,

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа!

Благородство і чистота душі постають і в особистому житті Марусі. Для неї кохання і зрада – несумісні поняття. Навіть біль і розчарування у Грицеві не зробили її ані озлобленою, ані черствою. Маруся, переконавшись, що її “любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі”, навіть співчуває хлопцеві:

Біднесенький,

намучився зі мною…

Гукав мене, а я вже не озвалась.

Заплутався, – сказала: вибирай.

А в нього ж серце навпіл розривалось.

А він Бобренко. Він же не Чурай.

Мені подобається те, що Маруся цінує в житті речі, які справді того варті. Це пе­рейняла дівчина від батьків, які мали “незглибимі душі”. У любові, у подружньому житті вона хоче бути схожою на своїх батьків, Маруся завжди мріяла: “…я колись, як виросту, і в мене буде отака любов!” Маруся хоче побудувати свою сім’ю на вза­єморозумінні та повазі одне до одного, на довірі та любові: “Мене потрібно любити”. Маруся розуміє важливість свого поетичного таланту. Вона прагне до дії, лю­бить рідний край, шанує культуру, уболіває за щастя і процвітання українського народу. Розповіді дяка про минуле історичне показали Марусі тяжкі страждання людей від війн і лихоліть. Вона забуває про власний біль, осмислює своє при­значення як піснетворця:

Звитяги наші, муки і руїни

Безсмертні будуть у її словах.

Вона ж була як голос України,

Що клекотів у наших хорогвах!






Твір опис лісова дивина.
Життєві ідеали Марусі Чурай (за однойменним романом Ліни Костенко) (твір)