Базаров – представник різночинської інтелігенції
Твір по роману І. С. Тургенєва “Батьки і діти”. Роман І. С. Тургенєва “Батьки і діти” відобразив суспільну атмосферу, що склалася напередодні селянської реформи 1861 року, коли в Росії з’явилася різночинська інтелігенція. Це були люди, що вийшли з небагатих шарів суспільства: лікарі, священики, дрібні чиновники. Це покоління “дітей” було налаштовано надзвичайно критично до досвіду й соціальної діяльності дворян-лібералів 40-х років, яких умовно можна віднести до табору “батьків”. В 50-х роках дворяни-ліберали зблизилися
Головний герой роману представляє покоління революційно-демократичної інтелігенції. Тургенєв не випадково зробив його лікарем. Захоплення природничими науками було характерною рисою культурного життя Росії 60-х років. Прогресивна молодь вважала природничі науки фундаментом усіх знань. З позицій матеріалізму вона критикувала погляди
Спростовуючи Переконання свого героя, Тургенєв змусив Базарова випробувати те, що він заперечував – кохання. Базаров закохується в розумну, чарівну, але холодну й егоїстичну Одінцову. Але навіть нещасна любов не принижує Базарова, він і в коханні вище “повітових аристократів”. У фіналі роману Базаров помирає від зараження крові, що було здійснено під час операції. Сторінки, що малюють хворобу і смерть Базарова, чітко показують відношення автора до свого героя. Тургенєв захоплюється мужністю, щиросердечною стійкістю Базарова, а смерть Базарова у романі ми сприймаємо як трагічну подію. Тургенєв не вірив, що люди, подібні Базарову, знайдуть шлях відновлення Росії, але він визнавав їх моральну силу і суспільне значення. Про свого героя він писав:
“Якщо читач не полюбить Базарова з усією його брутальністю, безсердечністю, безжалісною сухістю й різкістю, якщо він його не полюбить, повторюю – я винуватий, я не досяг своєї мети”.
Публікація роману викликала великі суперечки. Вони придбали не тільки літературне, але й політичне значення. Якщо консервативна критика вважала, що Тургенєв створив перекручений образ молодого покоління в особі Базарова, то революційно-демократична – бачила в Базарові ідеал майбутнього активного діяча, борця проти консервативних підвалин життя. Саме так писав про Базарова і Д. І. Писарєв. Суперечки навколо роману свідчили про його політичну актуальність. “Батьки і діти” – це характерний приклад соціально-політичного роману в російській літературі.