Авангардистська література Америки 50-х років
Авангардистська література Америки 50-х років обігнала багато в чому авангардизм Західної Європи 60-х років, оскільки виступила з бунтом проти “цивілізації споживання”, “масового суспільства”, яке склалося в США раніше, ніж в країнах Західної Європи. Це був бунт проти стирання індивідуального, проти усередненого, стандартизації, поглинання матеріальних цінностей і презирства духовних, що охопило все суспільство. Широку популярність отримав роман К. Кізі “Політ над гніздом зозулі” (1962). Велику роль у його популярності зіграла
Дія роману розгортається в психіатричній лікарні, а розповідь ведеться від імені одного з пацієнтів – велетня індійця Брума Бромдена. Він прикидається божевільним, щоб не опинитися на вулиці, де його чекають великі проблеми. Лікарня сприймається як символ суспільства, в якому все побудовано на диктаті, покорі і страху. у романі це образ скляної перегородки, яка відділяє медперсонал і хворих. Сестра Тетчер поєднує в собі порядок, дисципліну, тобто “систему”. Поява в лікарні Макмьорфі змінює звичний розподіл сил. Він вступає
Сюжет роману умовний, оскільки подібне характерне для будь-якої держави, в якій попираються права людини.
“Чорний гумор” є найбільш адекватною формою розкриття песимістичного погляду письменника на світ і людину. Автор використовує прийоми коміксів, елементи фольклору, фронтіра, комедії, жаху та ін.
Грехем Грін є одним з видатних письменників. Провідною рисою творчості письменник-гуманіста є пристрасне бажання знайти в людині людське. Для всієї літературної діяльності Грехема Гріна характерні певні особливості. По-перше, це еволюція його прози
Від романів, де автор переважно розробляє морально-естетичні проблеми, цікавиться внутрішнім світом маленької людини, її духовними протиріччями і боріннями, до таких, де він розглядає серйозні політичні проблеми сучасного капіталістичного світу, поєднує питання моральні і суспільні. По-друге, упродовж усього письменницького життя Грін розробляє паралельно два літературних жанри – так званий психологічний детектив і серйозний соціально-психологічний роман.
Уже в перших своїх творах, хоч би до якого жанру він їх відносив, письменник змальовує темний і жорстокий світ, сповнений страждань і злочинів. У ньому поневіряються люди, які знаходяться на самому дні суспільства, безмежно самотні, розгублені, піддані впливу руйнівних сил капіталістичної дійсності. Грін співчуває тим своїм героям, яких пихаті буржуа таврують як грішників і злочинців.
Навіть у своєму падінні вони виявляються кращими, .благороднішими, вищими за “добропорядних” власників. У душах цих суспільних відщепенців може спалахнути іскра людяності, вони здатні на доброту і сердечне тепло – якості, котрих даремно було б шукати в імперіалістичних політиків і діячів, міністрів і офіцерів розвідки, лицемірних священиків і пихатих багатіїв.
Ще в юнацькі роки Грін мріяв про далекі мандрівки. Ставши письменником, він здійснив дуже багато подорожей, побував у різних частинах світу, у багатьох країнах. Кожна з таких подорожей лишила глибокий слід у свідомості художника, дала йому можливість із знанням дійсності, реалістично і правдиво писати про африканську республіку Ліберію і Південний В’єтнам, Кубу або Гаїті. Результатом першої подорожі до Африки стала цікава і важлива для творчості Гріна книга, своєрідний щоденник під назвою “Подорож без карти” (1936), в якій він розповідає про свій шлях через ліси Ліберії. Читаючи цю книгу, начебто бачиш очима спостережливого і сумлінного письменника, художника твердого і поетичного, світ тубільців цієї єдиної на чорному континенті країни, яка в 30-х роках мала державну самостійність.
Роздуми, які лягли в основу першої книги Гріна про Африку, як і певні риси особистості самого оповідача, допомагають нам ясніше зрозуміти, як прийшов письменник до однієї з найкращих своїх книг – роману “Тихий американець”. Цей твір з кожним роком набуває більшої цінності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)