Національна трагедія 30-х років у романі «Марія»

Роман-спалах «Марія» – найсенсаційніший із усіх творів Уласа Самчука, в якому письменник висвітлив події голодомору 1932-1933 років в Україні. Сучасні дослідники стверджують, що ця неймовірно жорстока акція забрала житія 8 мільйонів українців, а деякі кажуть – 11. Катастрофічна кількість загиблих – це лише один із наслідків голодомору. Інший, не менш жахливий, – це глибокі психологічні зміни, які відбулися в свідомості нації.

Надактуальна тема вимагала особливої художньої форми: суворого опису життя Марії впродовж усіх днів її існування.

Їх кількість автор умовно визначив так: «Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів. Стільки разів сходило для неї сонце, стільки разів переживала насолоду буття, стільки разів бачила або відчувала небо, запах сонячного тепла й землі».

Цей прийом задає романові певний невблаганно послідовний ритм, який веде життя Марії до трагічної розв’язки. Твір витриманий у високому стилі, що надає образові Марії вищого сенсу, наближаючи її до біблійних героїнь і водночас підносячи до символу України.

Атмосфера розповіді поступово набирає більшого узагальнюючого

значення від першої до третьої частини роману. Водночас внутрішня величність образу Марії природно постає із самого змісту твору.

Роман має трагічний зміст, проте ми відчуваємо, що автор вірить у свій народ, у його сили перебороти будь-яке лихо і здобути собі право на щасливе життя. Письменник утверджує торжество життя в його найрізноманітніших проявах, навіть тоді, коли воно зависає над прірвою…






Життя та подвиги тараса шевченка.
Національна трагедія 30-х років у романі «Марія»