Актуальність проблем п’єси Олексія Коломійця “Дикий Ангел”
Микола Зарудний, побратим О. Коломійця, говорив, що той тради-ційний лише в одному – в безмежній любові до свого народу і театру, а в останньому він новатор.
Тема п’єси “Дикий Ангел” не нова, сам автор назвав її “повість про сім’ю”. У ній, дійсно, йдеться про найдорожче – сім’ю батьків і дітей, працю, честь роду і його совість, спадкоємність поколінь. Про це писали майже всі письменники. Отже, перед О. Коломійцем стояло нелегке завдання – сказати щось своє, те, що буде актуальним не для одного покоління.
Під час вивчення
Давайте ж прослідкуємо, яких принципів дотримується Платон Ангел і чи правильно він чинить.
І так, Ангел – батько чотирьох дітей. Він учасник війни, пенсіонер, але ще працює, розвантажуючи хліб у магазині. Своїх дітей Ангел разом з дружиною Уляною виховав у дусі любові до праці. Діти змалку допомагали батькові по дому, працювали у майстерні і звикли до того, що праця – це обов’язкова необхідність, це передумова пристойного життя на землі, що це посильний внесок у розвиток держави, бо держава – це і є люди. Діти (хоч і з скрипом) звикли до заведеного порядку в сім’ї – здавати батькові свої заробітки, а батько в залежності від потреб сім’ї розумно регулював витрати: “Тут жив, тут одягався, харчувався – і гроші докупи. Всі на одних правах”. Батько також стимулює підробіток дітей – на непередбачені витрати, причому “підробіток” у розумінні батька – це чесна праця. Які ж головні принципи життя уПлатона? “У всьому, у малому й великому, єдиний порадник – правда!” Головна мета у житті: “добре жити…, мати здоров’я і гроші”. До грошей у Платона цікаве ставлення: він їх не любить, а поважає. Хоче жити “як слід”, а це означає – “через багатство держави до свого власного”. “Ми разом з державою і плануємо, і багатіємо… Правда, я трошки попереду. Бо в неї є ще багато дармоїдів: або не працюють зовсім, або багато балакають і мало роблять… А в моїй державі цього немає… Як заробив, так і їж! Як заробив, так і одягайся”… Платон дотримується думки, що кожен персонально повинен відповідати за свою роботу, за добробут сім’ї, за своїх дітей.
За Платоном Ангелом, держава буде міцною і багатою тоді, коли міцною і багатою буде кожна окрема сім’я. А це станеться тоді, коли у сім’ї всі будуть чесно працювати, думатимуть не лише про власні інтереси, а й про державні, коли розумно і економно витрачатимуть гроші, житимуть у злагоді і дружбі. Причому батьки повинні до кінця своїх днів нести відповідальність за дітей.
Сюжет розвивається за трьома напруженими лініями. Платон – Павлик, Платон – Федір, Платон – Петро. Конфлікти загострені до краю, бо головний герой – максималіст у своїх переконаннях і діях. Покарання за відступ від батьківської науки теж на межі крайнощів: вигнання з дому, звільнення з посади, страта всього здобутого й нажитого. Свою пенсійну книжку Платон подарунком не вважає, бо він її заробив, та й не в книжці радість і спокій.
Драматург логікою розвитку характерів, поведінкою і поглядами персонажів переконує нас у тому, що жити за принципами Ангела не так просто. Головному героєві живеться нелегко, він постійно працює душею і серцем, і в конці п’єси серце Платона не витримує напруження, він помирає. Але дітей він зумів виховати порядними людьми, усі вони працьовиті, живуть за законами правди, честі і добра. І кожен із них таки погоджується з батьком і робить ніби і по-своєму, і в той же час так, як навчив Платон Ангел. Отож виявляється, що Платон був правий.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)