Болючі проблеми сучасності (За п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”)

Олексій Федорович Коломієць – видатний український прозаїк і драматург. Його перу належить багато прозових творів і п’єс.

“Дикий Ангел” є досить короткою п’єсою – у ній лише дві дії. Автор визначив жанровий різновид цього твору як “повість про сім’ю на дві дії”. У п’єсі йдеться про велику сім’ю Платона Микитовича Ангела. Діти Платона вже досить дорослі. Пройшли ті часи, коли всіх цікавили перш за все проблеми виживання: дія п’єси відбувається за часів, коли людина може придбати не лише кольоровий телевізор,

а й автомобіль. Отже, у сім’ї Ангела – суботній сімейний обід. Голова сім’ї, чоловік із суворим, утомленим обличчям, збирає гроші: це діти принесли йому свою зарплатню. “Ви, тату, як пішли на пенсію, то ще поскупішали”, – зазначає Платонова дочка Таня. Аж ось Павлик, студент, каже бать­кові, що надумав оженитися. Батько проти, але виявляєть­ся, що насправді ця подія вже сталася. Цікаво спостерігати за реакцією членів сім’ї Платона Микитовича: вони ніби й схвалюють весілля, але потайки всі побоюються батькового гніву. Але батько приготував молодятам сюрприз: він виносить на подвір’я синові речі і вручає йому
дев’яносто сім карбованців. Це означає, що голова сім’ї не дозволяє молодим жити у своєму домі. Ангел : “Не радився з нами – виходить, у нього свої плани. Обрав дорогу – хай їде!” Пав­лик іде разом з дружиною.

Пенсіонер Крячко так характеризує Ангела: “Була ре­волюція, політгуртки, наглядна агітація, п’ятирічки, соц-змагання… А Платон вистояв зі своєю ідеєю – гони копійку”. Кореспондент багатотиражки Клоков бере в Ангела інтерв’ю. Відповіді Платона Микитовича вражають: вони влучні та точні. Наприклад, на питання про героїчні вчинки на війні, Ангел відповідає: “Уся війна – приклад”. Проте Платон Микитович не влаштовує кореспондента як “стяжатель”.

Діти ніби навмисне поводяться так, аби найболючіше “вдарити” Ангела. Син Федір має “ганебний зв’язок” із дільничою лікаркою. Платон намагається втокмачити си­нові, що любов “не водять по закапелках, не приховують”. Та годі довести щось закоханому молодикові. Доводиться Ангелові поспілкуватися і з чоловіком лікарки – маля­ром, і з нею самою. Навіть закоханого Федора до імпрові­зованої вечірки залучив Платон Микитович.

І стається те, що повинно було статися: за столом в Ангела Клава зізнається, що любить Федора. Підхмелений маляр питає в дружини, куди ж поділося кохання, яке було між ними, і жінка відповідає “Я його лікувала, рятувала, ночами над ним плакала, а воно все кволішало й померло”. І розлютованому малярові чомусь здається, що саме Платон Микитович винний у цій “історії з епілогом”.

Після читання цієї “повісті для сім’ї на дві дії” залишається дивне відчуття. З одного боку, Ангел здається людиною жадною, занадто суворою, навіть жорстокою до дітей. А з іншого боку, його застаріле уявлення про життєву правду інколи виглядає досить симпатично. Занадто багато бачив цей чоловік у своєму житті, і тому затямив просту істину: копійка – вона не людина, не видасть. І ця, так би мовити, життєва позиція позначилася й на процесі виховання дітей. Але діти виявилися досить міцними, мабуть, вони пішли в батька. Вічний конфлікт батьків і дітей, зображений Олексієм Коломійцем, нагадує всі конф­лікти цього гатунку й водночас дуже відрізняється від них. Прийшли нові часи, коли життєві цінності зробилися дещо неповними, нетривкими. Замість них з’явилася тяга до “кайфу”, неробства, так званого споживацтва. Настав “розквіт” радянської системи – так звана епоха застою.

Зараз у нас інший час, але загалом панує та ж сама мораль, себто її відсутність. Ми як та коняка з казки: то хвіст загрузне, то голова. Є в нас і дурнуваті Ваньки, і в’їдливі пенсіонери Крячки, і, звичайно, дикі Ангели. Про­те є й Павлики, здатні бути самостійними й відповідати за себе самі, є Олі, вірні в коханні, і ще багато добрих людей, у яких є майбутнє.






Друга за гроші не купиш твір.
Болючі проблеми сучасності (За п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”)