У всьому, у малому й великому, єдиний порадник – правда за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”)

У п’єсі “Дикий Ангел” видатний український драматург Олексій Коломієць роздумує над “вічними проблемами”: батьки і діти, смисл людського життя, людина і праця, добро і зло, правда і нечесність.

Головний герой твору Платон Ангел живе за принципом: “У всьому, у малому й великому, єдиний порадник – правда!”

Глибину помислів і моральну чистоту цієї людини важко зрозуміти відразу. Спершу поведінка Ангела здається дивною і навіть шокує. За сімейним станом він збирає у спільну касу гроші, зароблені трьома його дітьми, що живуть з ним, не залишаючи їм нічого навіть на дрібні витрати, та ще й дорікає, що заробили мало і радить постаратися збільшити заробіток. Дізнавшись, що молодший син Павло, якому він радив під час студентських літніх канікул поїхати на Північ, де б він заробив більше, ніж на заводі, одружився, Платон Микитович по суті виганяє його з дому, пояснюючи не згодним із цим рішенням домашнім, що син повинен навчитися дбати про свою сім’ю: “Оженився, своя сім’я, своє життя. Не радився з нами – виходить, у нього свої плани. Обрав дорогу – хай

іде”. І хоча всі обурюються вчинком батька, та й сам Платон Микитович тяжко переживає, він упевнений у своїй правоті: “Бува, батьки купують любов своїх дітей. Поки малі – за іграшку, за морозиво, потім п’ять, десять копійок, двадцять, карбованець, троячка. Потім дитя вже саме лізе до них у кишеню. А потім жінку приведе – годуйте! “Прогнав сина!” Нехай його життя поколесить, поморозить, попече! Життя – не батько, не мати: подарунків не робитиме”. У цьому і є мудрість батьківського почуття.

Платон Ангел цінує копійку. Але це не безсердечний скнара. Вища мета його життя, як пояснює він у розмові з кореспондентом, – жити по-людськи. А для того, щоб жити добре, потрібні гроші. Людина повинна заробляти багато, тоді вона буде багатіти і держава буде багатіти. Тільки шкода – багато розвелося дармоїдів, то й живеться так скрутно. Гроші можна або заробити, або вкрасти. Третього способу немає. І Ангел вибирає працю, тобто чесне життя. Щоб заробити, вважає він, не тільки достаток, але й повагу людей, право мати сім’ю, виховувати дітей, треба працювати багато й чесно. Що він і робить, як сам сказав, з двох років: штанці сам одягнув, іграшки собі змайстрував, допомагав по господарству. Заслуживши пенсію, продовжує працювати.

Дізнавшись про зв’язок середнього сина Федора із заміжньою жінкою, батько не робить поспішних висновків. Переконавшись у серйозності намірів сина, він допомагає закоханим.

Мудрість, державний розум цієї простої робочої людини найповніше розкриваються в історії зі старшим сином Петром. Дізнавшись, що Петро поставив свій підпис на документі, який дозволяв будівництво житлового будинку в непридатному для цього місці, де з одного боку димить завод, а з іншого буде збудовано міст і важкий транспорт піде попід будинком, батько змушує сина відмовитися, поки не пізно, від свого підпису, хоч Петро втратив внаслідок цього і посаду, і квартиру, і дачу, і “Волгу”. У розмові з сином Ангел розмірковує про шкоду, якої завдає нашій державі, землі, народу “маленький тимчасовий временщик”: “Дров наламає, напакостить, наплутає, грядку свою споганить – і на іншу роботу!” І підсумовує: “За кожний рік, за кожний місяць, за кожну годину своєї роботи відповідай! Помреш – тоді пам’ять про тебе відповість за діла твої. Інакше немислимо…”

Переконливим свідченням правильності життєвої позиції Платона Ангела є його діти. Вони шанують, як учив батько, людей і людську працю. А ще чесні, роботящі і правдиві. Це в них – від батька.






Сопілка переказ 7 клас.
У всьому, у малому й великому, єдиний порадник – правда за п’єсою О. Коломійця “Дикий Ангел”)