Роль батьковії науки у становленні дітей як особистостей. “Дикий Ангел”

Життя складне, воно сповнене клопотів і тривог, турбот про близьких і рідних людей, шро їхню долю. Чесний і правдивий твір саме про таке життя написав Олексій Коломієць. П’єса “Дикий Ангел” вчить нас жити – по справжньому, жити так, як належить кожному громадянинові, – по-людському. Сам автор назвав її “повістю про сім’ю”. П’єсу пронизує тривога за родину як основу суспільства. О. Коломієць наголошує на тому, яка відповідальність за виховання дітей лягає на плечі батьків, як мають розвиватися взаємини між батьками і дітьми,

коли вони вже стануть дорослими, самостійними.

Головний герой п’єси – Платон Ангел, батько чотирьох дітей, пенсіонер, учасник війни. Він чесна і принципова людина, хоча інколи здається навіть скупуватим і дуже суворим до дітей, за – що його й називають Диким. Платон Микитович негативно ставиться до людей-сюднодєнок” і дуже поважає тих, котрі міцно вкорінюються в життя з думкою про майбутнє родинне щастя. V ставленні до роботи розкривається весь внутрішній світ справжнього трудівника, бо ніхто “…не бачив, шоб батько відпочивав… Усе щось робить”. На кореспондента Кло-кова Платон Микитович

справив неіагивне враження – не вийшло з нього показового героя, надто твердо він дивиться на життя, не вміє прикрашати його і виголошувати патріотичні гасла. Вища мета в житті для нього – “жити як слід”. Тому своїх дітей Ангел виховав саме так, щоб не було соромно за їхні вчинки та погляди. Ось чому діти Платона Микитовича сприймають як даність, як належний порядок, який утвердився в родині”, діти здають батькові свій місячний заробіток, а батько ретельно записує це до зошита. Донька Тетяна помітила: у тата почерк – літери, цифри – як макове зерно. Голова родини не привласнює грошей – заробітку дітей, він тільки розумно регулює витрати: “Тут жив, тут одягався, харчувався – і гроші докупи. Усі на одних правах”.

Старший син Ангела Петро вибився у високе начальство, але батькова наука не пішла намарне: він такий же, як батько, запопадливий до роботи. На власній дачі навіть скопіював рідне батьківське подвір’я і завів такі ж порядки. Однв разу Платон Микитович довідався, що Петро готовий погодитися на споруджв ня житлового будинку в екологічно невдалому місці. Батько залишається віріЛ собі, наполіг на тому, щоб Петро обійняв іншу посаду: він тепер рядовий інженЯ А то чимось нагадував байдужого правителя, для якого майбутнє стає примарнЯ прийде хтось інший, хай він і відповідає. Як бачимо, і в цьому випадку праци Платона Микитовича перемагає: “Кожного мушу бачити і за кожним наглядав Споконвіків так велено батькам!”

Це все вірно, але сьогоднішній день диктує свої життєві принципи. Суворі ставлення батьків до дітей зараз явище не таке вже розповсюджене. На мою думку, не завжди такий “контроль” принесе “позитивність” у стосунки батьків і дітей. Дуже часто чуєш нарікання на адресу школи, вчителів, що вони неправили но виховують дітей. Батьки обурені! Чому учні такі різні: вдома – одні, а в шш лі – інші! А це тому, що одних “тримають в чорному тілі”, не даючи самостійно і сміли во мислити. Вводять своїх дітей у певні виховні рамки (чимось нагадують Ангела), живуть за певними законами, стереотипами. І коли видається вислизнути з-під їхнього “контролю”, починається щось неймовірне. Можні і цигарку попалити за кутком школи, і пива після уроків попити з горе-друзями, А вдома – знову “зайчики-хлопчики”! Інші, яким все дозволено, вже “заморилися” бешкетувати, вони пратнуїі хоча б за межами квартири, коли за ними ніхто не спостерігає, поговорити її: “душам”, бо ні з ким більше! Уявіть собі, як же це важко! Треба бути вдалим актором, “грати” своє життя: кому на біс, кому за обов’язком.

Я не можу твердо сказати, як треба виховувати сьогоднішню молодь. Навіт досвідчені психологи не дадуть однозначного “рецепту”. Лікар, призначаючи таб летки або мікстури, виходить з особистих показників хворого. Так і ми маємо вр’ ховувати індивідуальні здібності, характер, умови життя кожної дитини. Я згодна з багатьма життєвими засадами Платона Ангела щодо виховання своїх дітей. Але інколи відчувається певний “деспотизм”, нав’язування власної думки. А, може, вона хибна, не потрібна, шкідлива? З його “легкої” руки треба і рсн боту поміняти, і особисте життя поламати, і навіть заробленими “чесно” грошима не розпорядитись! Це неправильно!

Кожна людина – творець свого життя. Вона має самостійно, може, навіть набиваючи гулі на лобі, обрати той єдиний шлях, яким буде крокувати. Не заважайте надмірною опікою, диктатом! Дайте можливість спробувати р”і алізувати себе у цьому житті. А коли потрібно допомогти порадою, “батьківським плечем”, грошима, то будьте поруч!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Роль батьковії науки у становленні дітей як особистостей. “Дикий Ангел”