Боротьба справедливості з жорстокістю і насильством у повісті «Перехресні стежки»

Іноді буває так, що людські стежки перехрещуються задля великих, корисних народові справ. Саме про це, як на мене, йдеться в повісті Івана Франка «Перехресні стежки».

Ця повість є свідченням того, що Франко добре знав життя і настрої різних верств населення свого краю, з однаковим інтересом вивчав проблеми різних соціальних і національних груп населення Галичини. Як людину, яка до останку віддавала себе служінню народові, його завжди непокоїло: як і чим допомогти простому людові, як навчити його захищати свої права, власність, людську гідність?

Тому в центрі подій твору він ставить саме юриста, правника.

В одному з епізодів повісті головний персонаж Євгеній Рафалович зустрічає на лісовій дорозі старого селянина, що заблукав у лісі. Після того, як селянин повідав про свої мандри, Рафаловичу спало на думку «дивне порівняння»: «…чи ж се не символ усього нашого народу?»

Змучений важкою долею, він блукає, не в змозі знайти свій шлях, і стоїть, мов заблуканий селянин, серед шляху між минулим і майбутнім «…і не знає, куди йому йти…» «Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?» – зітхнув Євгеній.

Це питання, власне, і є головним

у «Перехресних стежках». Тому, мабуть, і можна припустити, що письменник хотів показати знедоленим шляхи захисту своїх прав. Головну роль у цьому, на думку митця, має відіграти народна інтелігенція – діти трудящих, які зусиллями своїх батьків і волею долі зуміли здобути освіту й досягти певного соціального становища. Представником цих освічених людей з народу і є у творі Євгеній Рафалович.

Молодий адвокат глибоко переконаний: він повинен бути оборонцем прав нужденного і зневаженого трудящого люду. Тож «селяни горнулися до нього зі своїми кривдами і жалями…» Молодий юрист документи вів лише українською мовою, мовою свого народу виступав у суді, хоч багатьом це не подобалося. Про чесність Євгенія з самим собою, його плани й роздуми про майбутнє свідчать його слова: «Яке ти маєш право бути вільним, коли твій народ у неволі?..».

Ключем до характеристики головного персонажа є слова: «Вихований, вигодуваний хлібом, працею і потом свого народу, він повинен своєю працею, своєю інтелігентністю відплатитися йому».

Так міркує Євгеній Рафалович. Так мислить і автор, який вважає, що інтелігенція повинна допомогти народові боротися з насильством і жорстокістю, допомогти вибратися з нужди і піднятися з колін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Боротьба справедливості з жорстокістю і насильством у повісті «Перехресні стежки»