Змалювання природи Г. Гейне як засіб бачення і пізнання світу
Кохання – єдина пристрасть, яка не визнає ні минулого, ні майбутнього.
О. де Бальзак
Ангели називають це райською насолодою, чорти – пекельною мукою, люди – коханням.
Г. Гейне
Для чого людині потрібне кохання? Виявляється, це почуття чи не найголовніше у повсякденному житті. Для того, щоб збагнути, навіщо людині воно потрібне, треба передусім визначити, що це таке. Кожна людина кохання розуміє по-своєму, адже воно багатогранне.
Ось кілька дитячих відповідей на запитання: “Що таке кохання?”
Настя, 8 років. Це коли
Вадим, 8 років. Ну, я не часто закохувався. Коли люблять, кажуть хороші слова, дарують подарунки. Точно визначити, що таке кохання, не можу.
Аля, 3 роки. Люблю маму і тата, а ще дідуся і своїх бабусь. Я їх слухаюся. А ще люблю своїх друзів, ми разом гуляємо і граємося.
Відповідаючи на запитання про любов, поет відповів: “Що таке кохання? Це зубний біль у серці”. Гейневська іронія все ставить під сумнів: об’єкт кохання, неповторність почуття і стан самого закоханого. Та поет оспівує
Вперше може нещасливо
Закохатись навіть Бог,
Але вдруге безнадійно
Закохається лиш дурень.
Що ж, я дурень, я кохаю
Знов без жодної надії.
Сонце, місяць,
Бог сміються.
Я сміюся теж – і гину.
Багато творів Гейне є автобіографічними. Між автобіографічністю і експресивною тональністю існує прямий зв’язок. Образи жінок в його ліриці зазвичай контрастні: скромна жінка і “демонічна”. Вірш зі збірки “Книга пісень” у перекладі Максима Стависького дуже сподобався українському композиторові Миколі Лисенку Він написав до нього зворушливу мелодію. Романс став популярним серед народу адже в ньому тонко передано глибокі почуття, сповнені смутку. Рядки пісні торкаються найніжніших струн серця. Романс “Коли розлучаються двоє” виконували багато талановитих співаків. Особливо яскраво й самобутньо – Іван Козловський та Іван Паторжинський.
Образ коханої більш умовний і узагальнений, позбавлений конкретно-індивідуальних рис. Гейк не намагається описати її зовнішність, хоча про неї, здавалос? б, говориться багато. У неї очі фіалкові, ніжні, лілейні рученята трояндові щічки – усе це фольклорні шаблони, які не форм, ють живого індивідуального образу коханої. її внутрішній с=г ще менш конкретний – вона невірна кохана. Поет зосередився на своїх переживаннях і душевних муках.
Ліричний герой збірки – це скоріше німецький інтелігент свого часу, внутрішній світ якого, почуття і переживання виражені в народнопісенних формах і образах. Цей герой, який схвильовано вбирає в себе враження навколишнього світу, багатовимірний, він буває то іронічно насмішкуватим, то романтично піднесеним, але незмінно відчуває свою перевагу над “цивілізованим” світом філістерів. Але поведінка ліричного героя не спрямована лише на демонстрацію своєї переваги над нікчемною дійсністю. Кредо ліричного героя – без кохання немає щастя, без щастя неможливе життя. Він романтичний. Хоч який би щасливий був, завжди пам’ятає, що це тільки мить, а не вічне блаженство. Незважаючи на розчарованість і приниження, знаходить у собі сили, щоб усміхнутись, жити далі та любити знову.
Природа у Гейне стає співучасницею його переживань: квіти і дерева, хмари і зірки, сонце і місяць, солов’ї і лебеді разом з поетом сміються і плачуть, радіють і сумують, розмовляють з ним, співчувають йому. Але тут відсутня органічна єдність людини з глибинно таємничим життям природи, що було характерно для раннього німецького романтизму. Тому паралелізм переживань героя і природних явищ – лише красиве порівняння, поетична метафора.
Гейне поєднує в поезіях мотиви, що стосуються як окремо взятої особистості, так і суспільства в цілому. Його хвилюють теми кохання, свободи, зв’язку з природою, суспільні проблеми. Тому кожен із нас знаходить в поезіях Гейне близьке власній душі.
“Я ніколи не надавав великого значення славі поета, і мене мало турбує, хвалять чи лають мої пісні. Але на мою труну ви повинні покласти меч, бо я був хоробрим солдатом у війні за визволення людства”, – підбив підсумок свого життя, своєї творчості Генріх Гейне.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)