“Жива” і “мертва” вода в українських народних казках
З казки “Іван Богданець”:
Прийшли на тічок Іван та рак. Поставив рак шість барилок з одного боку і з другого боку шість: в одних сильна вода, а в других – безсильна. Із сього боку, де Іван Богданець, безсильна, а з того, де рак, – сильна.
– Напиймося, – каже рак, – перше води, та тоді будем битися.
Напився Іван безсильної води, а рак Вір напився сильної.
Як ударив рак – Івана Богданця загнав по коліна в землю. Як ударив Іван – загнав рака тільки по кісточки.
– Тепер, – каже, – дай, раче Віре, на оддишку!
Рак
– Візьми ті барилка, перекоти на той бік, а його барилка перекоти на свій бік, бо коло тебе – безсила вода. То ти ту питимеш, а він буде пити безсильну.
Тепер у тім місті, де Іван Богданець народився, мати його пригадала собі ті слова, що він казав, як ішов. Сідає на бичка-самоходика, пускає яблучко-покотигорошко й бере в руки цілющої й живущої води. Куди яблучко котиться, туди вона на бичку їде. Прикотилося на те місце, де був він закопаний, і стало.
Одкопує вона і знайшла з нього тільки одну кісточку. Помазала цілющою
– Ох, мамо, як я дуже довго спав!
З казки “Іван Царевич і залізний вовк”:
Їдуть лісом, коли лежать гавенята. Став царевич їх збирать, стара гава лежить та й кричить:
– Що хоч візьми, тільки не руш моїх гавенят.
Царевич й говорить:
– Я з тебе нічого не хочу, тільки дістань мені живлющої і цілющої води.
– Добре, дістану, бо я цю воду сама й стережу.
Полетіла гава до малої пташки, звеліла дістать води.
От пташка набрала води і полетіла до Івана-царевича, і оддала йому воду. Царевич сів на коня й поїхав. Їде, аж стоїть хата, а в тій хаті сидить дід.
– Здоров, діду!
– Здоров, Іван-царевич!
– Чи по волі, чи по неволі? – пита дід.
– Я козак не без долі, зайшов сюди по неволі, – отвічає царевич.
Розказав Йван-царевич дідові, де бував, що видав і куди тепер іде.
У діда тоді якраз баба вмерла і він хотів її вже ховать, а царевич покропив бабу живущою і цілющою водою, вже й ожила.
З казки “Про жар-птицю та вовка”:
Так брати і зробили, як сказали: убили дурня і покинули там, а коня, жар-птицю і красну дівицю узяли та й поїхали. Незабаром прибігає вовк. Дивиться, аж дурня вже клює сорока, а гадюка ссе з його кров. От він зараз гадюку вбив, а сороці й каже:
– Як ти мені не принесеш води цілющої й живущої, то й тебе уб’ю.
– В чому ж я тобі принесу? – питає сорока.
Він узяв зробив з листя дві коробочки, одну прив’язав їй до одної ноги, другу до другої та й пустив її. На другий день прилітає вона до його в полудень і приносить воду. Тоді він узяв полив дурня цілющою водою, зцілив його, а далі – живущою – оживив.
Прислів’я
Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
Вода – наша мати.
Зіпсував воду, не буде честі твоєму роду.
Не псуй джерела – онуки проклянуть.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)