Тема твору: ВОДА

Вода!
Ти не маєш ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе не опишеш, тобою насолоджуються, не знаючи тебе. Ти не просто необхідна для життя: ти і є життя. З тобою в нас розливається таке блаженство, яке не пояснити почуттями. Ти повертаєш нам усі сили, на які ми вже й не сподівалися. Твоя милість відкриває в нас пересохлі джерела серця.
Ти найбільше в світі і найменш тривке багатство, ти, така чиста в недрах землі. Можна вмерти біля джерела, якщо в ньому є домішка магнію. Можна вмерти за два кроки від солоного озера. Можна вмерти і від двох літрів роси, якщо в неї попали якісь солі. Ти не приймаєш домішок, ти не терпиш, коли тебе псують, ти божество, яке так легко наполохати…
Але ти даєш нам безмежно просте щастя.

Ми полонені джерел. Ми прив’язані до колодязів, прив’язані, мов пуповиною, до джерел, до лона землі. Ми зводимо свої будинки там, де є вода.






Трагедія маленької людини у сучасному світі.
Тема твору: ВОДА