Жива ватра Василь Герасимюк

Жива ватра

Дерево тремо об дерево,

Доки не народиться вона.

Вона помирає тільки раз,

Тому бережемо її.

Автор описує полонинські звичаї, побутову магію, пов’язану з худобою, до якої гуцули ставляться дуже трепетно:

Ми знову виведемо наші отари на наші гори

І за древнім полонинським звичаєм

Проженемо крізь неї –

Щоби ніяка пошесть не напала,

Щоби жоден хижак не внадився,

Щоби громи із блискавками не розігнали,

Щоби підступний гад вим’я не виссав,

Щоби злий дух у провалля не завів.

Ми бережемо

живу ватру.

Крізь живу ватру проганяють овець, але також проходять і пастухи. Це дозволяє їм зберегти свою людську сутність, не злитися з отарою.

Ми заледве не стали отарою

На високім пасовиську.

Але коли ми навіть, як отара,

Пройдемо крізь неї,

Тоді дамо іншим дорогу до Сінаю.

Нас оберігає жива ватра,

Але ми добре знаємо,

Що кого жде

На високім пасовиську.

У вірші “Жива ватра” переосмислюються фольклорні та біблійні образи, які символізують очищення вогнем, щоб “не стати отарою”, досягти того “Сипаю”, який є ідеалом праведного життя.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Роль інакомовлення в літературі хх століття.
Жива ватра Василь Герасимюк