Некрасов працював над поемою більше 13 років. За цей час багато чого змінилося в поемі – від первісного задуму і до сюжету. Галерея сатиричних образів численних панів не була завершена, Некрасов залишив тільки попа і поміщика Оболдуєва. На перше місце поет поставив народ, відомості про життя якого Некрасов збирав довгий час. Поема “Кому на Русі жити добре” стала поемою про долю народу і його тяжкий стан. Написана в той час, коли відбувалася реформа по скасуванню кріпосного права, що нічого не принесла народу, поема показує шлях до звільнення.
Тому питання про те, “кому живеться весело, привільно на Русі”, зображено вже не в рамках щастя окремих людей, а введенням поняття всенародного щастя. Це зближає поему з епопеєю. Ще однією епічною рисою є те, що в “Кому на Русі жити добре” дуже багато героїв. Тут показані поміщики, поп, селяни з їх долями і представники “холопського звання”, ціль життя яких полягає в служінні панам.
Ми не можемо сказати, хто з них є головним героєм. Відомо, що семеро мужиків відправляються на пошуки щастя, але виділити серед них головного героя не можна. Можна сказати, що ці семеро є основними персонажами. Адже
кожний з них розповідає свою історію і стає на якийсь час головним героєм, поки його не змінить хтось інший. Але по великому рахунку головним героєм поеми виступає весь народ. Жанровою своєрідністю поеми є змішування в ній казкових мотивів і реальних історичних фактів. Спочатку говориться, що сім “тимчасовозобов’язаних” відправляються на пошуки щастя. Конкретна прикмета мужиків – тимчасовозобов’язані – вказує на реальне положення селян в 60-ти роки XІX століття. У поемі показана загальна картина життя селян у післяреформений час: руйнування, голод, убогість. Назви сіл (Заплатово, Разутово, Зно-бишино, Неурожайка), повіту (Терпигорєв), волості (Пустопорожня), губернії (Підтягнута) красномовно свідчать про положення губерній, повітів, волостей і сіл після реформи 1861 року. У поемі широко використовуються билини, прислів’я, казки й сказання, пісні. Уже в пролозі ми зустрічаємо казкові образи і мотиви: скатертина-самобранка, лісовик, корява Дурандиха (відьма), зайка сіренький, хитра лисиця, чорт, ворон. В останній главі поеми з’являється багато пісень: “Голодна”, “Панщинна”, “Солдатська” і інші. Твір Некрасова при житті автора не буїв цілком надрукований через цензурні заборони. Тому дотепер ведуться суперечки про розташування частин в поемі. Всі частини, крім “Мізинок” і “Бенкет на увесь світ”, поєднуються мандрівними селянами.
Це дозволяє вільно переставляти частини. У цілому поема складається із частин і глав, кожна з яких має самостійний сюжет і могла б бути виділена в окрему повість або поему. Поема дає відповідь не тільки на поставлене в її заголовку питання, але й зображає неминучість революційної перебудови світу. Щастя можливо лише тоді, коли народ сам буде хазяїном свого життя.
