Авторська позиція в поемі “Кому на Русі жити добре”

Над своїм добутком “Кому на Русі жити добре” Микола Олексійович Некрасов працював багато років, віддавши йому частина своєї душі. І протягом усього періоду створення цього добутку поета не залишали високі подання про доконане життя й доконану людину. Поема “Кому на Русі жити добре” – підсумок багаторічних роздумів автора про долі країни й народу. Отже, кому ж на Русі жити добре? Саме в такий спосіб порушує питання поет і намагається на нього відповісти

Сюжет поеми, подібно сюжету народних казок, побудована як подорож селян-старих

у пошуках щасливої людини. Мандрівники шукають його серед всіх станів тодішньої Русі, але головна мета їх – знайти “щастя мужицьке”.

У поемі вирішується саме головне питання сучасності: “Народ звільнений, але чи щасливий народ?” Тут виникає й інше питання: а які шляхи, що ведуть до народного щастя? Із глибокою симпатією автор ставиться до тих селянам, які не упокорюються зі своїм рабським положенням. Це й Савелій, і Матрена Тимофіївна, і Гриша Добросклонов, і Єрмил Гирин. Щоб відповістити на запитання, кому на Русі жити добре, Некрасов оглядає всю Русь і спочатку не знаходить позитивної відповіді

на це питання, тому що поема було почато в 1863 році, відразу після скасування кріпосного права. Але пізніше, уже в 70-х роках, коли передова молодь ішла “у народ”, знаходячи щастя в служінні йому, поет дійшов висновку, служити народу і є щастя. Образом “народного заступника” Гриши Доброскло-Новий поет відповідає на поставлений у поемі питання

Про Грише Добросклонове розповідається в останній частині поеми, названої “Бенкет на увесь світ”.

Важкий життєвий шлях семінариста Гриши. Син напівзлиденного дячка й “батрачки безмовної”, він прожив голодне дитинство й сувору юність

А в Григорія Особа худе, бліде

И волосся тонкий, кучерявий,

З відтінком червоності

У семінарії семінаристів “недокармливал хапуга-економ”, а під час канікул Гриша наймитував у своєму рідному селі Вахлачино.

Він був чуйним і люблячим сином, і “у серце хлопчика з любов’ю до бідної матері, любов до всієї вахлачине злилася”.

И Гриша Добросклонов твердо вирішив присвятити своє життя боротьбі за звільнення народу:

…і років п’ятнадцяти

Григорій твердо знав уже,

Що буде жити для счастия

Убогого й темного

Рідного куточка

Сильний духом, волелюбний, далекий особистим інтересам, Гриша Добросклонов іде не по второваній дорозі, а вибирає важкий шлях боротьби за права пригноблених. Народ, бачачи в ньому свого посланця, благословляє його на праведну боротьбу

Іди до принижених,

Іди до скривджених

-Будь перший там!

Йому доля готовила

Шлях славний, ім’я голосне

Народного заступника,

Сухоту й Сибір

Гриша – поет, що створив пісню “Русь”.

Ти й убога,

Ти й рясна,

Ти й могутня,

Ти й неспроможна,

Матінка Русь!

Сила з неправдою

Не уживается,

Жертва неправдою

Не викликається…

Рать піднімається –

Нейс числимая!

Сила в ній позначиться

Незламна!

Отже, саме з образом Гриши Добросклонова Микола Олексійович Некрасов зв’язує своє подання про доконану людину, у ньому бачить естетический і моральний ідеал. Піднімаючи своїх читачів до найбільш повного його втілення, поет відповідає на запитання поеми – кому на Русі жити добре.

Вся творчість Некрасова присвячено народу, і, важко хворий, він не переставав про нього думати. Вірш “Сівачам” є закликом продовжити суспільну боротьбу. Сівачі – суспільні діячі, народні заступники, які повинні внести в народ “насіння правди”.

Чому Бєлінський є ідеалом для Некрасова? Можливо, причиною цьому служить те, що саме завдяки Бєлінському Некрасов став великим поетом. Коли Бєлінський прочитав вірш Некрасова “Залізниця”, він зі слізьми на очах підійшов до нього й сказав: ” чиЗнаєте Ви, що Ви поет – і поет щирий!”.

У Добролюбове Некрасов бачив революціонера, готового згоріти в полум’ї боротьби, відзначав його вміння підкорити особисте життя високим суспільним цілям, рідку здатність до самопожертви. Добролюбов завжди вірив у високі ідеали, його духовна чистота вражала Некрасова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Авторська позиція в поемі “Кому на Русі жити добре”