Селянська Русь у зображенні H. А. Некрасова (Поема “Кому на Русі жити добре”)

1. Основний зміст поеми. 2. Селянство в поемі. 3. Тяжка частка й простої щастя російського народу. 4. Матрена Тимофіївна як символ російської жінки. 5. Гриша Добре клонів – ідеал інтелігенції для Некрасова.

Поема “Кому на Русі жити добре? ” є для Н. А. Некрасова програмним добутком. Створюючи його багато років, автор вкладав особисті подання про мораль, про долю народу й про поняття народного щастя У цьому добутку – думи про народ, переживання за нього й сподівання про кращу частку. Основна сюжетна лінія добутку – мотив подорожі сімох

мужиків у пошуках людини, що живе щасливо. Основний зміст подорожі – знаходження такої людини на рідній землі.

Некрасовский ідеал людини нерозривно пов’язаний із селянством і криється вже в самих мандрівниках. Звичайно, вони темні. Неосвічені, наївні люди Вони позбавлені чіткого поняття про верхи й низи, щиро переконані в тім, що щасливими бути зобов’язані “купчина толстопузий”, поміщик, цар.

Але при цьому вони не перестають бути добрими, чуйними й жалісливими людьми. Пізніше Улас скаже про їх: “Чудимо й ми досить, а ви й нас чудней! ” У поемі барвисто зображена живаючи, безпосереднє народне життя з

усією палітрою емоцій – радістю, переживаннями, горем, сарказмом і заздрістю.

Добуток полифонично, у ньому й мужик з ободами, і селянин, що перекинув віз, і хмільна баба, і мисливець на ведмедів Тут Вавилушка, Оленушка, Парашенька, Трохим, Федосей, Прошка, Улас, Клим Лавин, Іпат, Терентьєва. Показуючи вагу селянської частки, безправ’я народу і його експлуатацію, поет проте не умовчує й про проблеми, що криються в самому народі, тобто темряву розуму й п’яного загулу. Передає Некрасов кращі якості російського селянства – працьовитість, моральну чистоту й щиросердечну шляхетність, здатність до жалю й почуття власного достоїнства, молодецтво й веселощі, незважаючи на навколишні негоди й труднощі.

Затверджує автор, що “грунт добра – душу народу російського”. Читачам напевно урізалися на згадку сцени, де Єфросинія доглядає за хворими під час холери, селяни допомагають Вавилові й інваліду-солдатові-інвалідові. За допомогою різних засобів і різних методів доводить автор чистоту “золотого серця народного”. Явно продемонстрована на прикладі події з Якимом і непереборною тягою до прекрасного.

Так, простий селянин Яким рятував з пожежі не меблі або заощадження, накопичені з величезною працею, а картиночки, куплені їм на ярмарку. Пригадується й співак із селян із чудовим, чистим голосом, яким він “зачаровував серця народні”. Часто говорячи про селян, Некрасов уживає слова з уменьшительно-ласкательними суфіксами – старинушка, солдатики, ребятушки. Чи не відмінний цей доказ теплого, дружнього ставлення до них з боку автора? Переконано він, що ні тяжкої работою, Ні вечною заботою, Ні ярмом рабства довгого, Ні шинком самим Ще народу росіянинові Межі не поставлені, Перед ним широкий шлях Важливе місце в поемі займає образ Савелія, наділеного богатирськими рисами.

Він нехтує покірність і мужньо, встає на захист народу, що принижується. Протест, стаючи усе більше відкритим, приймає страшні форми бунту. Саме цим закінчується повчальна, хоч і жорстока, історія про німця-издевателе Фогеле.

Естетические ідеали автора виявилися воплощеними в образі Матрени Тимофіївни, онученята великого богатиря. У ній не тільки зовнішня краса, але й нескінченне духовне багатство Вона містить у собі кращі риси, властивій російській жінці, які вона проносить через важкі життєві обставини й страждання. Цей образ настільки самокоштовний і важливий, що йому автор відводить самостійну главу. У Матрене – сукупність уже позначених у ранніх добутках рис.

Угадується в ній і Дар’я, і Орина, і безіменна дівчина з “Трійки… “. Та й зовнішній вигляд її важко забути: Матрена Тимофіївна – Ставна жінка, Широка й щільна, Років тридцяти осьми. Гарна, волосся із проседью, Ока більшої, строгі, Вії найбагатші, Сувора й смаглява.

Інший тип людини ідеального представлений образом Гриши Добросклонова. Він має величезне значення для розумінні людського й селянського щастя, але при цьому не ставиться до описаного раніше. Він різночинець, син “батрачки безмовної”, що пережив важке.

Напівголодне дитинство. Він неймовірно молодий, не скільки тілом, скільки могутнім духом. Життя цього героя нерозривно пов’язана із селянством – йому він зобов’язаний життям Йому він віддає свій, борг – щиро й беззавітно – намагаючись допомогти у всім.

Він сіяє, косить, жне, ходить за грибами в ліс, грає із селянськими дітьми й з величезним задоволенням вслухується в прості мужицькі пісні: …років п’ятнадцяти ГриГорей твердо знав уже, Що буде жити для счастия Вбогого й темного Рідного куточка. Образ Добросклонова невблаганно приводить читача до його опису.

Їх об’єднають безліч рис: походження, переклик прізвищ, семінарське утворення, загальна хвороба (сухота), схильність до поетичної творчості. Цей образ, що невипадково з’явився в тексті поеми, розвиває ідеал, описаний Некрасовим у вірші “Пам’яті Добролюбова”, роблячи його більше приземленим, життєвим Як і Добролюбову, Грише долею були уготовани… Шлях славний, ім’я голосне Народного заступника, Сухота й Сибір. ГриГорея не лякають прийдешні труднощі й випробування, тому що він всім серцем вірить у правоту своєї справи.

Він вірить у допомогу й підтримку рідного народу, тому що бачить, як сам народ піднімається на правий бій: Рать піднімається Незлічима, Сила в ній позначиться Незламна! Ця думка здатна зробити героя щасливим, наповнити його душу радістю. Показано у фіналі поем і дія слів ГриГорея, зроблена на весь народ і на сімох шукаюче щастя мандрівників.

Добросклонов – майбутній вождь свого народу, що виражає його радість і біль: Бути б нашим мандрівникам під родною кришею, Якщо б знати могли вони, що діялося із Гришею. Чув він у груди своєї сили неосяжні, Тішили слух його звуки благодатні, Звуки променисті гімну шляхетного – Співав він втілення счастия народного. У такий спосіб у добутку показаний ідеальний тип людини для Некрасова, що органічно сполучить у собі позитивні риси селянства й російської інтелігенції. Тільки спільні зусилля революціонерів, що очолюють народ, і самого народу, здатні привести країну до перемоги, вивести російських людей на щирий шлях щастя Але поки народ росіянин тільки на шляху до “бенкету на увесь світ”.






Текст опис про горобця.
Селянська Русь у зображенні H. А. Некрасова (Поема “Кому на Русі жити добре”)