Засади творчості Хвильового

У 1925-1928 роках головною подією української культури була літературна дискусія, де відбувалося зіткнення просвітянської моделі літератури й європейської (модерністської). Найавторитетнішим прихильником другої позиції був Микола Хвильовий.

Назва започаткованої ним вапліте (Вільної академії пролетарської літератури) – була алюзією на Академію Платона. Головне правило засідань цієї літорганізації – абсолютна свобода суджень.

Хвильовий обстоював естетську літературу, потребу засвоїти знання Європи й її психологію, стати психологічним європейцем. Емблема європейської психології – Фауст, для якого характерна фашистська мужня цілісність, високий ідеалізм, абсолютний інтелектуалізм. Фауст мислить у ситуаціях, де не здатен мислити піхто. Однак інтуїція Фауста вивищує його понад розум.

Пропагований письменником вітаїзм – це вічний бунт, себе наповнення до краю, життєствердження, «прагнення жити подесятереним життям» (О. Блок). Це приреченість на безсмертя, сп’яніння від справжності життя, романтика прориву в безсмертя. Митець стверджував необхідність

азарту як шлях безсмертя. Для нього нема «золотої середини» – треба йти тільки по краю. Ризик і екстрим – емблема цього стилю.

Хвильовий обстоював необхідність політичного суверенітету України, критикував ідею «старшого брата», наслідування російської літератури. На доведення цього він указував на специфіку української й російської душі. Письменник виступав проти надмірної сентиментальності українця, невміння дивитися правді в очі.

Революціонер-ідеаліст, Хвильовий довіряє революції, що вона приведе до гармонії. Проблема революціонерів Хвильового – у спробі роздвоєну душу відтворити, як цілість. Сам Хвильовий страждав на неврастенію, його мучили жахливі галюцинації. Виключно самотній, він будував життя на основі життя своїх персонажів і рівнявся на лозунг Фрідріха і Ніцше: «Якщо не можна гордо жити, то треба гордо померти».

Втручання політиків поклало кінець літературній дискусії, а постріл у скроню – кінець творчому шляху українського європейця Миколи Хвильового.






За що відповідає людина твір-роздум.
Засади творчості Хвильового