Явище “байронізму” у добу романтизму. Але де ж герой Чайльд-Гарольд?
Лорд Байрон – представник знатного роду, у десять років успадкував титул лорда. Вважав себе більше політиком, ніж поетом. Характеристика Й. Гете – “Лорд Байрон надміру емпіричний” – говорить про змістовність його поезії. В історії літератури особистість Дж. Байрона зіграла значну роль. Явище “байронізму” у добу романтизму пережила вся європейська духовна культура. Особистість Байрона стала символом сучасності, що вимагає втілення в кожній національній літературі. З’явився великий і могутній геній, жагучий поет розчарування,
Емпіризм Байрона проявився саме в тому, що він прожив дивне романтичне життя, йому не потрібний був вимисел у житті, не потрібно було вигадувати почуття і події. Він жив у цьому житті сам, вважаючи при цьому, що сучасна дійсність бліда і не гідна зображення в літературі, але особистість людська настільки багата, внутрішній світ її настільки широкий і різноманітний, що достойний епічноїї оповіді – так виникла байронічна ліро-епічна поема. Дуже рано до нього прийшло усвідомлення соціальної
Закінчивши в 1809 році університет, Байрон вирушає в подорож по Європі. Відчуваючи живе невдоволення суспільним англійським життям і не знаючи шляхів боротьби з ним, він сподівався в подорожі знайти душевну рівновагу.
Обраний ним маршрут надзвичайно показовий для настроїв та інтересів молодого поета. Він їде до Португалії, потім перетинає Іспанію, відвідує острів Мальту й Албанію, звідти направляється в Грецію і Малу Азію. Повернувшись знову до Греції, взимку 1811 року він відправляється назад. У країнах, які відвідав поет, зароджувався національно-визвольний рух, починалася боротьба за буржуазно-демократичну революцію. Байрон зіткнувся віч-на-віч із французькою інтервенцією в Іспанії, з поневоленням у Греції, з деспотизмом у Туреччині, побачив, як народ Іспанії боровся проти іноземних загарбників. Він дуже критично оцінив політику уряду Великобританії на Піренеях, де англійська армія брала участь у війні проти Наполеона.
Так, дійсно, Байронові не потрібний був вимисел для своїх творів. Побачене і пережите він показав у романтичній поемі “Паломництво Чайльд-Гарольда”. Саме паломництво, а не подорож. Герой і автор поеми вирушають у далекі краї з метою знайти душевний спокій, вивчити історичний досвід життя інших народів. “Чайльд-Гарольд” – поема своєрідного жанру. В основі її лежить ліричний щоденник автора. Твір складається з чотирьох частин-пісень.
У першій пісні автор захоплюється героїзмом іспанського народу. Екзотичний південь вражає наших героїв. Байрон захоплений не тільки залитими сонцем пейзажами, але й героїчною історією, древньою й сучасною. “Романтики воскресла країна, Іспанія!” – із захопленням вимовляє автор.
Джерела вільнодумства і героїки поет знаходить у національному колориті: в іспанських піснях, у кориді, у кипінні пристрастей. “Так ось який іспанець!” Але де ж герой Чайльд-Гарольд?
Чайльд-Гарольд – типовий романтичний образ великої узагальнюючої сили. Він відчуває найбільше розчарування у навколишній дійсності, безпросвітну зневіру, втому і пересичення. Конфлікт його з реальністю непримиренний. Він стоїть осторонь від життя, усвідомлює себе жертвою долі. У своїй самотності й у своєму сумі він не шукає і не хоче нічиєї підтримки та співчуття, замикається в гордій самітності.
Автора і героя зближує незадоволення світом; але якщо герой бачить один засіб – втечу, навіть від самого себе, то Байрон, оглядаючи сучасний світ поглядом політика, мріє про його перебудову.
У другій пісні головне місце відведено Греції – колисці людства. Автор не може зрозуміти, де ділася колишня велич цієї незвичайної країни. Чимало строф поеми присвячено зображенню природи. Велична краса гір і моря протиставляється потворності і злиденності сучасного громадського життя.
…Встает луна. Какая ночь, мой бог! Средь волн дрожит дорожка золотая. …Ночь… Море спит. О, как в подобный час Мы ждем любви, как верим, что любимы. …Лежать у волн, сидеть на крутизне, Уйти в безбрежность, в дикие просторы… …Нет, одиноким быть не может тот, Чей дух с природою один язык найдет.
В останніх двох піснях утілюється лірична сила байронівського таланту, де автор остаточно і цілком постає головною дійовою особою поеми.
Автобіографізм творчості Байрона позначився й у наступній його творчості. “Дон Жуан”, як відзначають критики, – поема, у якій виразився епос сучасного життя. Манірність англійського суспільства, світська мораль привели Байрона до сімейного розриву. Образом Дон Жуана автор хотів показати природність людських почуттів. Природа все одно візьме верх над системою виховання – з одного боку, з іншого – Байрон хотів викрити “мішуру почуттів”, якими колись жив, оспівуючи їх, завоював всеєвропейську славу романтика. “Дон Жуан” можна назвати “романом у віршах”, де автор приходить до реалістичного осмислення “пристрастей і почуттів людських”. Зрозуміти дійсність значить побачити її в розвитку – висновок, який вінчає шлях романтичної думки, що веде за межі романтизму. Емпіризм байронівської творчості привів його до подібного висновку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)