Я прокидаюсь о сьомій ранку. Розплющую очі та вимикаю будильник, бо дзеленчить він надто гучно, проте я ніколи не запізнююсь до школи завдяки цьому. Потім я встаю, прибираю ліжко, відкриваю кватирку та йду вмиватись. На це я витрачаю близько п’ятнадцяти хвилин. Коли я закінчую вмиватись, то вже починаю відчувати, як добре пахне з кухні сніданком, який приготувала для мене моя мама. Я снідаю. О сьомій сорок я йду одягатись. О восьмій я йду до школи. Заняття в школі починаються о восьмій тридцять, а запізнюватись я не люблю. Дорога до школи займає
у мене десять – п’ятнадцять хвилин. Прийшовши до школи, я залишаю курточку у роздягальні, готуюсь до уроку, та ще встигаю поговорити зі своїми друзями. Кожного дня ми маємо шість або сім уроків. Вони закінчуються не пізніше третьої години дня. Два рази на тиждень, у вівторок та п’ятницю, я відвідую музичну школу. Заняття там починаються о п’ятій годині вечора, тому я маю ще дві години вільного часу. Якщо задали багато уроків, то я йду додому і починаю їх готувати. А коли домашнє завдання маленьке, то я йду гуляти з друзями, якщо погода гарна. Недалеко від нашої школи знаходиться парк. Взимку там багато снігу і
тому можна ліпити снігову бабу або просто грати в сніжки. А ще там багато різноманітних гірок. З них можна покататись. Восени чи навесні там просто гарно гуляти разом з друзями та збирати листя або робити струмки. Тож у нас є чим зайнятись у цей час! Якщо ж на вулиці дощ або сніг, то ми йдемо до когось у гості. Там ми граємо у настільні ігри або у комп’ютера. Якщо ми йдемо до мене в гості, то граємо у шахи чи шашки, бо вони є тільки в мене. Коли я збираюсь робити домашнє завдання, то намагаюсь виконувати його наодинці, бо лише тоді мої думки збираються до купи і я можу швидко з ним впоратись. На домашнє завдання я витрачаю близько двох годин, а якщо домашнє завдання з математики, то буває і більше. У дні, в які я не відвідую музичну школу, я стараюсь виконати його до сьомої вечора, ну може, до сьомої тридцяти, бо саме у цей час з роботи повертаються батьки імені хочеться побути з ними. Хочеться запитати у них, як день пройшов, що нового, Я допомагаю моїй матусі приготувати вечерю або розігріти щось, щоб повечеряти. Мені дуже подобається проводити час усією родиною. А ще я вдень граю на піаніно те, що вчителька задала в школі. Тренуюсь, так би мовити, а ввечері демонструю батькам, як це в мене виходить. Тобто я намагаюсь впоратись з усією роботою вранці та вдень, щоб ввечері бути вільним.
Також ввечері я збираю рюкзак до школи на наступний день. А ще я беру в руки аркуш паперу та ручку і планую, як я проведу свій наступний день, щоб використати час якомога краще, – так, щоб встигнути до школи сходити, уроки вивчити, музичну школу відвідати, пограти на піаніно та побути ввечері разом з батьками. Буває таке, що я не все встигаю зробити із запланованого, або виникають якісь обставини, через які я не можу щось виконати. У такому разі я не засмучуюсь, а думаю, як виправити ситуацію. Я вважаю, що день людини буде таким, яким вона сама його створить, а не тато, мама або вчителька.
