“Я син народу, що вгору йде”(за Мойсеєм)
Видатний український поет І. Франко відноситься до тих письменників, в творчості яких талановито втілені світові теми нарівні з національними мотивами. Це безперечний факт, оскільки І. Франко досить часто звертався до української народної творчості, переосмислюючи відображені в них події згідно зі своїми поглядами на життя. Не залишалися без уваги і епічні твори та міфологічні образи, найвидатнішим з яких поет завжди вважав образ пророка Мойсея.
Написана у період піднесення визвольної боротьби українського народу поема “Мойсей”
На все життя тема минулого та майбутнього своїх співвітчизників, їх долі та історичного місця серед інших слов’янських народів стала одною з провідних у творчості І. Франка. Особливо могутньо ця тема відображена в
У поемі образ поводиря Мойсея представлений у плоті і крові та відображається в самих різних життєвих ситуаціях. Він сповнений благородними намірами вивести свій народ в Землю Обітовану, щоб звільнити його з рабства та розкрити всі його духовні сили:
“Тих невільників підняв
Вивів їх в пустиню дику,
Водив блудом сорок літ,
Та навчив їх здобувати,
Збудувати новий світ.
Для цієї ідеї він:
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.”
Уже знайомлячись з прологом поеми можна побачити алегоричність цього твору, написаного по біблейському сюжету. Він являє собою живий духовний міст між стародавніми часами та сучасністю, пророцтво, яке вистраждане у болях і муках свого народу та освячене безмежною до нього любов’ю. У вступі твору І. Франко осмислює основні етапи історичного розвитку українського народу, висловлює свої думки про його боротьбу і життя, а також розкриває його сподівання на краще майбутнє своєї Батьківщини. Своїм великим твором, поемою “Мойсей” І. Франко вдалося виконати важливу історичну місію, яка складалася в піднесенні на новий, більш високий художній і ідейний рівень зображення українського народу в національній літературі кінця XIX – початку XX століття. Невмируща віра в щасливе майбутнє свого народу, жагуче бажання бачити його вільним та щасливим, добре відчувається навіть у тривожних та сумнівних рядках:
“Невже тобі лиш не судилось діло
Що б виявило твоїх сил безмірність?
Невже задарма скільки серць горіло
До тебе найсвятішою Любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?”
“Я син народу, що вгору йде” – це концепція, на основі якої будується увесь твір. В ньому висловлюється ставлення письменника до свого народу, який гідний жити у красоті, свободі і здоров’ї, народу талановитого і волелюбного. В поемі є і сила, і потуга, й м’якість, і все те, що може підняти вгору народ, в піснях якого дзвенить сила і краса, надія та глибока печаль, пекуча біль та наявне підтвердження багатих духовних сил.
“О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу Духа
І в день воскресний твойого повстання.”
В поемі Ш. Франка ще раз доводиться, що шлях народу до перемоги и незалежності нелегкий та тернистий, і не всі досягають кінцевої мети боротьби. Але оптимістичні рядки твору вселяють надію и віру в неминучу перемогу народу, який нарешті стане господарем своєї долі і по всій землі задзвенить гомоном волі.
Безцінним даром нашому народові є не лише поема “Мойсей”, але й вся невмируща творчість І. Франка, яка стала надбанням національної та світової культури як неперехідна художня цінність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)