Художнє відтворення М. Кулішем проблем українізації (за комедією “Мина Мазайло”)
І. Українізація України після революційних перетворень. (Після повного утвердження радянської влади на Україні відбулося багато соціаіьних перетворень, у тому числі була об’явлена українізація України. В усіх державних установах працівники повинні були говорити і вести документацію українською мовою, у школах навчання велося рідною мовою і т. ін. Звичайно, важко переоцінити позитивні моменти цієї державної політики, але на місцях це явище дуже часто набуваю неприродних, ненормальних форм. Сотні років українська мова принижувалася,
ІІ “Міщанство й українізація” в комедії Миколи Куліша “Мина Мазайло”.
1. Проблема “батьків і дітей” у п’єсі. (Головний герой твору Мина Мазайло вважає, що всі негаразди у його житті пов’язані з неблагозвучним українським прізвищем, яке в юності заважаю йому зустрічатися з дівчатами, потім воно стало причиною неприємностей на роботі. Мина хоче
2. Боротьба сім’ї з Мокієм. (Мати, сестра та й тьотя Мотя з Курська виступили на підтримку Мини. Вони солідарні з ним у його рішенні, аргументують його тим, що українське прізвище нівечить усім життя. Воно смішне, недолуге і тому треба якнайшвидше позбутися його, тим більше, що і держава дозволяє за законом зробити це дуже швидко.)
3. Підтримка Мокія дядьком Тарасом і Улею. (Дядько Тарас приїхав до Харкова, де відбуваються події, із Києва зі своїми записами, якими доводить, що на Україні з діда-прадіда жили українці. Думали по-українському, говорили рідною мовою. Уля, росіянка, яка не володіє мовою, не знає культури українського народу, під впливом Мокія захопилася його ідеями. А рідні тітка, сестра, мати, батько не хочуть зрозуміти Мокія, вважають його нерозумним, адже він не бачить прямої вигоди у зміні прізвища для себе і своєї сім’ї.)
ІІІ. Фінал п’єси і наслідки українізації для України. (П’єса закінчується і трагічно, і комічно одночасно: Мина Мазайло змінив прізвище на Мазєнін, але “за систематичний і зловмисний опір українізації” Мину Мазайла-Мазєніна звільнили з посади. Здається, що процесу українізації ніщо не загрожує. Та мине небагато часу – і все зміниться.
Дядько Тарас сказав важливі слова, які стали пророчими: “їхня українізація – це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!”
Ця пересторога вже нічого не могла змінити. Процес згортання українізації і нищення українців розпочався. Ішли 30-ті роки XX століття.)