Міщанство яи спосіб мислення (за драмою “Мина Мазайло”)

І. Що об’єднує образи-антагоністи? (Дійові особи драми М. Куліша протидіють одне одному, тобто є образами-антагоністами. Вони мають принципово різ ні погляди щодо мовного, національного питання тощо. Але що об’єднує усіх цих людей? Насамперед дріб’язковість, поверховість, якесь душевне міщан­ство. Саме це міщанство міцно оселилося у душах дійових осіб, воно стає їх ньою життєвою філософією, способом мислення.)

ІІ. Душевне міщанство і всі його прояви.

1. “Хуторна філософія”. (Хуторна філософія – це, як на мене, така душевна

хвороба багатьох українців. На жаль, у багатьох у головах при слові “Укра­їна” міцно вкоренився образ села XІX століття, мазані хатки, дівчата у ви­шиванках та вінках, хлопці у шароварах, десь поруч у свідомості таких лю­дей “пролітало” козацтво і, звісно, розсипи галушок та сала. Я вважаю, що кожну нормальну людину має глибоко ображати таке ставлення. Відобра­ження цієї душевної хвороби знаходимо і в драмі “Мина Мазайло”. Це один із проявів міщанства як способу мислення, бо належність до певної нації це не антропологічні дані й не штучний етнографізм, а менталітет, знання і вшанування своєї культури і мови, тим
більше, шо українська культура по – справжньому вписана у європейський контекст і лише у XX столітті вона тимчасово втратила свою “прописку” у зв’язку з відомими історичними об­ставинами, “залізною завісою” й іншими подіями. Тож, читаючи “Мину Мазайло”, зауважмо, що зовнішня “псевдоукраїнськість” окремих героїв такий само прояв міщанської філософії, як і відвертий шовінізм інших.)

2. Шовінізм. (Тьотя Мотя Розторгуєва – дуже колоритний образ. Саме їй на­лежать справжні мовні “перлини”: “Навіщо ви нам іспортілі город?” (напис “Харків” замість “Харьков” на вокзалі); “прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной” та інші. У тьоті Моті так само немає національ­них коренів, як і в Мазайла. Її не врятовує навіть російська мова, бо ге­роїня не розуміє, що належність до великої культури (якою, безумовно, < російська культура) виявляється не лише у знанні мови (що в неї також "шкутильгає"), а і в знанні культури, яку треба не тільки "знати", а й про­пустити її через своє серце, жити нею, бути її частиною. але, якщо серце порожнє, цьому вже не зарадити...)

ІІІ. Повчальний зміст драми “Мина Мазайло” М. Куліша. (М. Куліш у драмі “Мина Мазайло” порушує важливі проблеми багатьох рівнів. Від проблеми українізації, яка, звісно, минеться, бо історія не стоїть на місці, до глибоких морально-етичних та, можливо, навіть філософських проблем: викривлення самого способу мислення людей, способу світосприйняття, втрата здатності правильно розставити акценти, відрізнити вічне від минущого. У цьому сенсі, сміючись із гострої сатири М. Куліша, маємо замислитись, наскільки ми самі захищені від такого “міщанського мислення”, чи наші душі не стають “міткою водою” під впливом боротьби за щось побутове, поверхове? Замислитись і и жодному разі не припуститися такої життєвої помилки.)






Правда світліша за сонце.
Міщанство яи спосіб мислення (за драмою “Мина Мазайло”)