Вплив міщанського середовища на людину – одна з головних тем оповідань А. П. Чехова
1. Еволюція зображення теми. 2. Лейтмотив творчості Чехова і його відбиття в художній системі письменника. 3. Тема міщанства і її вплив на людину. 4. Острах змін – основа сучасного зла. Ціль моя – убити відразу двох зайців: правдиво намалювати життя й, до речі, показати, наскільки це життя ухиляється від норми. Норма мені невідома, як невідома нікому з нас.
Всі ми знаємо, що таке безчесний учинок, але що таке честь – ми не знаємо. А. П. Чехов Норма життя й відхилення від норми – головні теми у творчості А. П. Чехова. Протягом усього його творчого
Традиційні чеховські герої, яким він залишався вірний як письменник – це “усереднена людина” і повсякденне повсякденне життя Його герої не тільки інтелігенція – інженер, лікар, учитель, адвокат, студент, офіцер, але нерідко й поміщик, селянин, чиновник, священик. Але всі вони показані як представники якоїсь маси звичайних людей. Чехів спеціально не вибирав героїв яскравих, незвичайних, неабияких.
Головне
Чехова по праву називають творцем нової художньої системи. Письменник однаковим тоном говорить про велик і малому, не робить розходження між великими й дрібними явищами, між значними й незначними подіями Він – майстер лаконізму й деталей, які несуть величезне значеннєве навантаження. Однієї – двома рисами він малює характери, що органічно й для оповідань, і для повістей, і для драматичних добутків. У малі обсяги в Чехова вміщається весь комплекс ідей, масштабність змісту.
У більше пізній творчості сміх поступається місцем психологічній глибині, коли самі різні герої починають замислюватися про життя, її несправедливості й рутинності, коли відбувається переоцінка колишніх цінностей і усвідомлення необхідності щось змінити в ній, вийти зі стану щиросердечної й розумової пасивності Такі мотиви з’являються в оповіданнях “Горе”, “Лісовик”, “Дуель”, “Скрипка Ротшильда”, “Убивство” і інші. Але самі яскраві й значні твори Чехова – ті, у яких висміюється дурість і вульгарність людської натури. Особливо це стосується тих, хто вважає себе краще інших, вище інших, образованнее інших. Так, у Чехова є два добутки з мовцями назвами, головні образи яких – жіночі Це оповідання “Душечка” і “Стрибуха”.
У першому героїня – Оленька Племянникова, що усі називають душечкой через покладливий і рівний характер, зовсім не має змісту. Вона як податливий матеріал, що приймає будь-яку форму. Вона повністю розчиняється в першому своєму чоловіку, потім у другому, беззастережно приймаючи всю їхню життєву філософію, причому нерідко саму протилежну. Її життя схоже на життя рослинної істоти – необразливого, але надзвичайно порожнього. Здавалося б, вона щаслива, як відзначає Чехов, знайшовши радість і спокій із Сашком, сином ветеринара.
Але що в її розумінні щастя? Напевно, воно розходиться з розумінням щастя самого Чехова. В оповіданні “Стрибуха”, героїню якого також кличуть Ольга Іванівна, навпроти, яскрава й, на перший погляд, самостійна, енергійна й життєлюбна особа. Вона претендує на вищу інтелектуальність, витонченість і смак, улаштовує пишні творчі вечори, завжди оточена шанувальниками. Але за цією суєтою й мішурою не може оцінити велич простого скромного трудівника, щирої особистості, чудової людини – її чоловіка Осипа Димова, що скромно займається наукою, рятує людей і при цьому йому ще цілодобово доводиться подрабативать, щоб оплачувати всі розваги дружини.
А вона шукає пригод, якихось нових знайомств і времяпрепровождений, і в результаті втрачає єдиного істинно люблячу й щиру людину в її Житті. За зовнішньою яскравістю в героїні проявляються ті ж риси, які він завжди засуджує в людях – несамостійність мислення, ординарність суджень, повсякденні клішовані подання, себелюбність, внутрішня байдужість, відчуження, неуважність клюдям. И якщо перша героїня – “душечка” – просто живе, ні в що не вникаючи, те друга претендує на більше й здатна на більше, це робить її образ більше відразливим.
Узагальнень соціально-історичного масштабу в зображенні міщанства й вульгарності у своїй творчості Чехов досягає на рубежі століть. Це особливо яскраво простежується в так званій трилогії 1898 року – оповіданнях “Людина у футлярі”, “Агрус”, “Про любов”. Дослідники творчості Чехова вважають, що спочатку до неї ставилося й ще одне оповідання “Ионич”. Дійсно його значеннєвий зміст близько цим трьом оповіданням.
Більш докладно зупинимося на них. В оповіданні “Людин у футлярі” головний герой – учитель грецької мови Беликов з перших же рядків нагадує не живої людини, а його якась подоба. Беликов намальований яскравими гротескними деталями Автор постійно підкреслює його безжиттєвість, замкнутість. Він називає стан героя “футлярностью”, що поширюється на всі його життєві функції.
Він і живе як би у футлярі – оболонці, що захищає його від зовнішніх впливів, турбот і хвилювань, він ховається в ній від всіх і всього. У такий спосіб він намагається сховатися від від життя, від проблем Не випадково й предмет, що він викладає – мертва мова, який уже немає. Цей футляр обгороджує його від дійсності. Надмірна любов до порядку, прагнення до точних і ясних слів і формулювань – футляр для думки, що заганяється в рамки. Образ Беликова є як би символом консервативної, охоронної сили.
Він заявляє: “Ви повинні з повагою ставитися до влади! ” – і сам здійснює свою владу. Його всі бояться, і ніхто не бажає з ним зв’язуватися. У цьому – сила цього безжиттєвого типажу. Але при цьому Чехов, як майстер людської трагікомедії, підкреслює, що Беликов – жертва власних поглядів і способу життя, він самотній, не розуміємо, приховано ненавидимо навколишніми, і при цьому сам страждає й боїться.
Лише зі смертю він знаходить свій прижиттєвий ідеал. Чехів у декількох фразах чітко описує: “…після смерті його особа, завжди напружене й хмуре, придбало приємне й навіть веселе вираження Він нарешті-те знайшов те, до чого прагнув – футляр, у якому залишиться вічно”.
В оповіданні “Агрус” Чехов досягає широких соціальних узагальнень, піднімаючи тему власності, пов’язаної з державним порядком. Герой добутку має мрію – стати власником маєтку й вирощувати свій власний агрус. Микола Іванович Чимша-Гімалайський також претендує на владу, запевняючи, що його “любить народ”. Чехів наділяє його також гротескними рисами: і він сам, його собака, його куховарка – усі схожі на свиней Це образ невгамовної жадібності, порожній діяльності й недалекості, тупій одержимості.
Якщо в цих добутках оповідання ведеться від імені оповідача, то в оповіданні “Про любов” Алехин, останній герой трилогії, сам розповідає свою історію. Він і улюблена їм жінка оступилися від своєї любові під силою обставин, від небажання міняти звичний уклад життя й остраху майбутнього. Все це – прояв міщанського світогляду, замкнутості у своєму мирке, нерішучості й залежності від умовностей Та ж тема з найбільшою гостротою піднімається й у найвідомішому оповіданні Чехова “Ионич”. У ньому показана історія того, як молодий, що подає надії земський лікар Дмитро Ионич Старців перетворюється в байдужу й тупу людину, девізом якого стає фраза “Скільки турбот, однак”.
Єдиним улюбленим заняттям героя, що проявились у ньому з роками, стала пристрасть перераховувати “папірця”. Ні колишня любов, ні прихильності, ні острах самітності – ніщо вже не може вивести його із цього стану. Його “заїдає” міщанське середовище Автор дає зрозуміти, що основою вульгарності й міщанства стає сім’я – одна з головних цінностей. Нещасливі сім’ї – прояв загального соціального безладдя.
Вульгарність і незмінність – от як обрисовує Чехов у декількох деталях “саму зразкову сім’ю Туркиних”. Котик так і грає на піаніно, її мати читає всім свої обридлі оповідання… Острах змін – основа сучасного зла, на думку Чехова.
Люди нещасливі, порожня й безглузда їхнє життя. У цій ситуації необхідно міняти сформовані стереотипи. Але найважливіше питання: як це зробити краще, – залишається без ясної відповіді. Чехів не приймав все те, що робить людини невільним, убиває в ньому природні й живі, самостійні прояви “Моя свята святих – це людське тіло, здоров’я, розум, талант, натхнення, любов і абсолютнейшая воля…” – так говорив сам Чехов про свої пріоритети.
Він один з тих російських письменників, що так послідовно й ефективно боровся з вульгарністю й міщанством людського існування
(1 votes, average: 5,00 out of 5)