Історичне підгрунтя повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”

Час – один із героїв повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”. Він у творі чітко не визначений. Основні події відбуваються в межах кількох тижнів, але за своїм змістом твір охоплює близько двох століть і знайомить читача із славними і трагічними сторінками історії українського народу. Перше ж речення твору наводить читача на думку, що йтиметься про минувшину. Письменник спрямовує погляд у далеку й незриму історію, малює на цьому живописному полотні антикріпосницьку антифеодальну боротьбу проти кріпаччини на початку XІX століття. Кріпаки

і селяни спалювали садиби панів, убивали їхніх управителів, відмовлялися виходити на роботу, виступали зі зброєю в руках проти царських військ. Ці виступи наближали скасування кріпосного права, шо й сталося в 1861 році.
Однією із форм протесту проти кріпацтва була масова втеча селян від своїх панів. “Ярами, коритами висхлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ховаючись, мов од дикого звіра, тікало од панів і панщини все, шо не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі, тікало, щоб здобути собі те, за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллям та вилами…”
На початку
XІX століття десятки тисяч селян ховалися на території Донського і Чорноморського війська. Результатом таких втеч стало знелюднення українських сіл. Кріпосники, урядові війська, козаки, які служили цареві, розшукували втікачів і жорстоко карали. Голову кожного втікача було оцінено, і козаки за кожного спійманого нещасного отримували плату. Тисячі бідолашних мали випити гірку чашу недолі до дна: їх віддавали в солдати, катували канчуками, шпіцрутенами, таврували, мов худобу, і гнали в Сибір, голили голови і повертали знов до пана, у неволю, з якої вони намагалися втекти. “А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло українське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні – то полягти кістками на вічний спочинок…”
Є у вступній частині ше одна згадка про минувшину. Йдеться про Коліївщину – героїчну сторінку визвольної боротьби українського народу проти польського феодального, національного і релігійного гніту у 70-х роках XVІІІ століття. Гайдамацький рух сколихнув майже всю Україну. Війська Максима Залізняка, Івана Гонти та Пантелеймона Уласенка, об’єднавшись, Захопили Умань – важливу фортецю, шо забезпечувала Польщі володарювання на Правобережній Україні, Скасували панщину та інші повинності і оголосили Україну вільною.
Повстання гайдамаків налякало і польського короля, і руського царя. 1798 року війська повсталих було розбито. У селі Кодня на Волині, про яке згадує Михайло Коцюбинський у повісті “Дорогою ціною”, сотні козаків було засуджено до страти. Серед тих, хто прийняв мученицьку смерть, був і Гонта. Залізняка після допитів і екзекуцій відправили в кайданах на каторгу в Сибір.
Повстання було жорстоко придушене, гайдамацьких ватажків знищено, проте пам’ять про народних героїв живе в народі. Ця пам’ять надихнула Остапа, героя повісті “Дорогою ціною”, і на втечу від пана, і на подолання численних перешкод, що виникають на його шляху.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Історичне підгрунтя повісті М. Коцюбинського “Дорогою ціною”