Війна в повісті В. Кондрат’єва “Сашка”
Глибинним імпульсом, що послужив написанню В’ячеславом Кондрат’євим оповідань і повістей про важкі військові будні, стала його віра в те, що він зобов’язаний розповісти про війну, про своїх товаришів, які склали голову на цій війні. Письменник вважав своїм обов’язком донести гірку військову правду до читачів. Повість В. Кондратє’ва “Сашка” була відразу ж помічена і літературною критикою, і читачами. Вона зайняла гідне місце в ряді кращих літературних творів про воєнний час. Який ми бачимо війну в повісті В’ячеслава Кондрат’єва?
У центрі оповідання Кондратє’ва саме це овсянниковське поле, у воронках від снарядів і бомб, з неприбраними трупами, із простреленими касками, що валяються, з підбитим в одному з перших боїв танком. Здавалося б, овсянниківське поле нічим не примітно – звичайне поле
Але для героїв повести Кондратє’ва все головне в їхньому житті відбувається саме тут. І багато хто з них залишаться тут назавжди… В. Кондрат’єв у всіх деталях відтворює військовий побут, що надає його оповіданню особливу реалістичність, робить читача співучасником військових подій. Для людей, що воюють тут, навіть сама незначна деталь назавжди вріжеться на згадку. Для бійців овсянниківського поля змістом життя сталі і курені, і дрібні окопчики, і валянки, які ніяк не висушити, і пів котелка рідкої пшоняної каші в день на двох. І поки солдат живий і цілий, йому знову ходити в атаку, їсти що прийдеться, спати де прийдеться…
Із цього і складалося життя солдата. Навіть смерть була тут звичною, і мало в кого залишалася надія вибратися звідси живим. Комусь може здатися, що оповідання В’ячеслава Кондрат’єва містить і несуттєві подробиці: дата, якою позначена пачка концентрату, коржа із гнилої, що розкисла картоплі. Але це все правда, та правда, що допомагає зрозуміти по-справжньому, чого коштувала російському народу Велика Вітчизняна війна. Картина військового побуту доповнюється постійним звертанням В. Кондрат’єва до тилу. Війна в тилу лягла на плечі людей непосильною роботою, слізьми матерів, у яких сини на фронті, овдовілою долею солдаток. У кривавому бої місцевого значення і в описі життя тилу В’ячеслав Кондрат’єв зобразив картину великої війни. Люди, показані в повісті, – самі звичайні. Але в їхніх долях відбивається доля мільйонів росіян під час найтяжкої війни.
Кондрат’єв з великою майстерністю передає напружене життя воєнного часу. У будь-який момент наказ або куля могли розлучити людей надовго, часто назавжди. Але за деякі дні і години, а іноді в одному лише вчинку повністю проявлявся характер людини. Коли Сашка, сам поранений, перев’язав важко пораненого солдата, і добравшись до санвзвода, привів санітарів, він зробив цей вчинок, ні хвилини не роздумуючи. Такий був заклик його совісті. Він зробив те, що вважав саме собою зрозумілим, не надаючи цьому великого значення. Але той поранений солдат, якому Сашка врятували життя, напевно ніколи його не забуде. І нехай він не знає навіть імені свого рятівника – він знає набагато більше: це шляхетна людина, що співчуває такому ж, як він сам, бійцеві.
Проти нас була дуже сильна армія – добре збройна, впевнена у своїй непереможності. Армія, що відрізнялася надзвичайною жорстокістю і нелюдськістю, у якої не було ніяких моральних перешкод у поводженні із супротивником. А як же поводилася із супротивником наша армія? Сашка, що б там не було, не зможе розправитися з беззбройним. Для нього це означає втрату почуття власного достоїнства, моральної переваги над фашистами. Коли у Сашка запитують, як він зважився не виконати наказ – не став розстрілювати полоненого, хіба не розумів, чим йому це загрожувало, він відповідає просто: “Люди ж ми, а не фашисти”. І прості його слова наповнені глибоким змістом. Незважаючи на те, що війна зображена В’ячеславом Кондрат’євим у моторошних подробицях – бруд, кров, трупи, повість “Сашка” перейнята вірою в торжество людяності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)