Відображення в думі «Хмельницький та Барабаш» боротьби українського народу проти шляхти
У героїчному епосі українського народу особливе місце посідають думи про боротьбу з польсько-шляхетськими поневолювачами у другій половині XVII століття: «Хмельницький та Барабаш», «Перемога Корсунська», «Іван Богун» та інші.
…Захопивши значну частину українських земель, польські магнати перетворювали українців на своїх рабів, чинили наругу над їхніми національними почуттями, примушували зраджувати православну віру. Мобілізувавши всі фізичні та духовні сили, українці піднялися на боротьбу.
Одним з перших серед творів про Хмельниччину
Далі ми дізнаємося про обрання Барабаша гетьманом, а Хмельницького – військовим писарем. Дія переноситься в Чигирин, де й відбувається сутичка між головними персонажами, і розгортається вона напружено, стрімко.
Важливу роль для розуміння характеру незгоди між Хмельницьким і Барабашем відіграють діалоги,
Чи нелучче нам із ляхами,
Мостивими панами,
З упокоєм хліб-сіль по вік-вічний уживати?
Не отримавши згоди Барабаша «козакам козацькі порядки подавати», Хмельницький вирішив хитрістю з до бути грамоти про козацькі привілеї. У цьому виявляється його рішучість, здатність швидко приймати важливі рішення. Другим композиційно важливим є діалог між слугою і дружиною Барабаша. Повірений повідомляє:
Уже ж тепер твій пан Барабаш, гетьман молодий,
На славній Україні з Хмельницьким великі бенкети взчинають,
Веліли вони тобі сії значки до рук приймати,
А мені листи кролевські оддати…
Після повернення повіреного події в думі розгортаються з блискавичною швидкістю. Полеміка між Хмельницьким і Барабашем, засвідчена у першому діалозі, загострюється наказом останнього ув’язнити Хмельницького. Вороги розуміли, що, позбавивши народ керівника, можна легко здолати його і тримати у покорі. Шляхта шукала зрадників, аби послабити народно-визвольний рух.
Такий вчинок, звичайно, обурює Хмельницького, і він від’їздить на Січ, де формує своє військо. Хмельницький вірить, що перемога буде за ними, адже ця боротьба свята – за віру, за волю, за Україну. Напутнє слово гетьмана, християнська молитва вселяли віру в перемогу, додавали козакам мужності й відваги. Звернення до повсталих містить накази гетьмана, конкретні настанови щодо ведення бойових дій:
На лядські табори наїжджайте,
Лядські табори на три часті розбивайте,
Ляхів, мостивих панів, упень рубайте…
Наприкінці думи знову віч-на-віч зустрічаються головні персонажі – Хмельницький і Барабаш. Жалюгідне, плебейське становище останнього підкреслено тавтологією «плаче-ридає». Перед нами – запроданець, котрий відкрито переходить на бік польської шляхти, зрадивши найсвятіше – свою вітчизну. За народною мораллю, він повинен понести покарання за свій злочин.
Творець думи вдається до поетичного вимислу про страту Барабаша і занапашення його родини, бо зрада – найбільший злочин проти свого народу. Введення у текст такого поетичного домислу доповнює описану в ньому картину початку народно-визвольної війни, робить твір художньо довершеним, таким, що точно відтворив дух тієї славної епохи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)