Твір за картиною Перова «Трійка»

На уроці літератури вчителька одного разу розповідала нам і показувала картину Перова «Трійка». Вона дійсно уразила мене. Двояке відчуття охопило мене: з одного боку, насолоджуєшся майстерністю художника, його умінням передати побутову сценку.

З іншого боку, я розглядав картину як дзеркало, що відобразило свій час, – страшне, жорстоке, немилосердне навіть до дітей…

На картині зображено сутінки. Троє хлоп’ят тягнуть важку бочку з водою. Холодно. Бочка обледеніла, стала ще важче. Різкий вітер дме в обличчя дітей. Худа одежинка

не рятує від жорстокого морозу. Важка робота не зігріває. Мимоволі виникає думка: яким повинно бути безжальним серце господаря, що послав цих заморених дітей на річку з важкою бочкою. Сторонній перехожий, такий же убогий, як ці діти, прагне їм допомогти, упираючись плечем, штовхає їх непомірно важкий вантаж.

Діти нагадують відпрацьовану трійку коней. А коли вони встигли напрацюватися? Вони такі малі. Мимоволі піднімається протест в душі проти такого життя, в якому існує така несправедливість. Під ногами дітей валяється самотня гілочка, така ж безпритульна, як вони. Вона відірвалася від рідного дерева, як вони від рідної домівки.

Сум і жаль охоплює серце, коли дивишся на всі ці деталі. Картина витримана в коричнево-сірих тонах.

Похмурість її підкреслює глуха монастирська стіна, уздовж якої лежить шлях дітей. Хочеться допомогти дітям дотягнути до будинку, до тепла. Нестерпно бачити їх тугу і безвихідність.

Імовірно, особливість класики полягає в тому, що вона і через сто років так само чіпає душу, як і в той далекий час. Ця картина, безумовно, наша художня класика






Цитатна характеристика сивоок.
Твір за картиною Перова «Трійка»