У ресторані Блоку А. А

Ніколи не забуду (він був або не був, Цей вечір): пожежею зорі Спалене й розсунуте бліде небо, И на жовтій зорі – ліхтарі. Я сидів у вікна в переповненому залі. Десь співали смички про любов. Я послав тобі чорну троянду в келиху Золотого, як небо, аи. Ти глянула. Я зустрів зніяковіло й зухвало Погляд гордовитий і віддав уклін.

Звернися до кавалера, навмисно різко Ти сказала: “И цей закохана”. І зараз же у відповідь щось гримнули струни, Несамовито запекли смички… Але була ти із мною всім презирством юним, Ледве помітним дрожаньем руки… Ти рвонулася движеньем переляканого птаха, Ти пройшла, немов сон мій, легка…

І зітхнули парфуми, задрімали вії, Зашепталися тривожно шовки. Але із глибу дзеркал ти мені погляди кидала И, кидаючи, кричала: “Лови!..” А намисто бриньчало, циганка танцювала И верещала зорі олюбви.






Яким я бачу світ.
У ресторані Блоку А. А