У пошуках людської гідності (за статтею Уласа Самчука “Нарід чи чернь?”)
Не даремно Уласа Самчука називають українським Гомером XX століття. Ця людина у своїх художніх творах охопила поглядом справжнього майстра епосу життя українства на початку XX століття та за часів Голодомору. Важливе місце посідає і публіцистична спадщина письменника, у якій він свої думки, своє ставлення до майбутнього та теперішнього свого народу висловлює напрямки.
Головними питаннями, які поставив Улас Самчук у статті “Нарід чи чернь?” є проблеми національної самосвідомості народу, його власного ставлення до цього, митець намагається
На початку статті автор дає визначення двох важливих понять – “нарід” і “чернь”. Нація, народ, за твердженням Уласа Самчука, – “організована, свідома, вигранена збірна одиниця”, тоді як чернь – “юрба без’язиких і безликих постатей”. На основі цих визначень Улас Самчук доходить дуже гіркого і невтішного висновку: українство для нього є саме черню і юрбою, бо більшість людей втратили два найголовніші елементи, які могли б зробити їх саме нацією, народом. За Самчуком,
Що ж призвело до таких руйнівних, страшних наслідків? – ставить сам собі і читачеві питання автор. Руйнування національної свідомості корениться у русі самої історії: влада, яка панувала на Україні, чи то польська, чи то російська, чи то радянська, проводила не лише певне економічне, а й – що найстрашніше – ідеологічне, духовне насилля. “Всяка влада… лиш доводила нам, що ми – не ми, а щось інше. Це було постійне ламання нас, нищення нас”, – говорить Улас Самчук. В історії знайдемо безліч прикладів на підтвердження цієї думки, згадаймо хоча б Емський указ 1876 року, в якому було написано, що “української мови не існує”, були заборонені будь-які мистецькі акції українською, українські книжки можна було видавати тільки через цензуру і написану, що найдив-ніше, “за правилами руського правопису”, тобто російськими літерами… Водночас діти Галичини змушені були навчатися польською. Чи поліпшилася ситуація із занепадом Російської імперії і приходом більшовизму? На це питання відповідає у своїй статті Улас Самчук: “Большевизм багато говорив про свідомість. Але його свідомість зводилася не до людської свідомості, а, як тоді говорилося, до класової, чи соціальної. А це є далеко не те саме”. Саме тут і криються причини занепаду людської гідності: із більшовицькою ідеологією викорінювалися власне людські, вічні цінності, все духовне замінювалося матеріальним, “класовим”. Зі свідомості українців поступово витісняли віру в Бога, відчуття власної землі, власного господарства, відповідальності за свою працю – все це викорінювалося шляхом встановлення системи колгоспів. Улас Самчук висловлює дуже важливу думку: “Основою життя є не клас, а людина”. Отже, “одиницею виміру” життя є саме людина, особистість, незалежна у поглядах та думках, сповнена духовності і краси…
Розв’язання поставленої проблеми Улас Самчук бачить насамперед у викоріненні глобальної байдужості людей, боротьби з денаціоналізацією, яку треба “вирвати з корнем”. “…не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст… Не все одно, …кого ми вчимо у школі… А коли – все одно, то це значить, що все одно для нас, хто є ми самі”.
Дивно, що десятиріччя минули з часу написання цієї статті, але вона ніби написана про сьогодення, за тим лише винятком, що більшовизм уже повалено. Але, як на мене, радянська ідеологія, принцип “моя хата з краю” ще живий у головах людей. Ми не маємо права судити, ми маємо спробувати зрозуміти кожен людський вчинок. Так, насправді, ще кілька десятиліть тому життя за філософією “моя хата з краю” могло врятувати людині життя, врятувати її близьких від політув’язнення, від переслідувань та цькувань. Але ось уже понад п’ятнадцять років минуло з того часу, як вільно висловлюватися і створювати мистецтво на свій смак може собі дозволити кожен без жодного ризику. Найголовніше – вільно думати, розвиватися, формувати у собі найкращі якості й цінності… Бо без цього не можна буде зняти питання “Нарід чи чернь?” зі, скажімо так, “порядку денного”…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)