У книги люди, наче бджоли в соти, знесли духовний чародійний мед (книга в моєму житті)

Мені шістнадцять років. І скільки я себе пам’ятаю, весь час моє життя було пов’язане з книгою. Перші книги мені читала мама. Вона ввела мене в дивовижний світ казок і дитячої літератури. Потім – школа, де кожен день – з книгою, з літературою.

Особливий слід в моїй душі залишили уроки української літератури. Саме тоді я відкрив для себе творчість Олександра Довженка, Олеся Гончара, Василя Симоненка, Ліни Костенко.

Назавжди мені запам’ятались Довженкові герої. З теплотою я згадую малого Сашка, батька, матір, діда Семена з повісті

“Зачарована Десна”. Величним постає переді мною Іван Орлюк з “Повісті полум’яних літ”. Ця людина – взірець мужності. Він закоханий у рідний край, у мирну працю для народу, щедрий на любов до коханої і на ненависть до ворогів. А який він був безстрашний у бою. Коли він побачив, що німці Наближаються до його позицій, то почав викликати вогонь на себе. Це мій улюблений герой.

Це мій улюблений письменник, якого за прекрасні твори розлучили з рідною Батьківщиною, і я схиляю голову в пошані перед Олександром Петровичем Довженком і його героями. Саме в них він втілив найкращі ідеали краси. Його герої –

сини народу, цвіт нації.

Незабутнім для мене також став твір Олеся Гончара “Собор”. Людські долі в цьому романі пов’язані з християнським храмом, збудованим козаками після розпаду Січі. Одні люди постійно думають про собор, схиляються перед його красою і величчю, інші – хочуть знести його. Микола Баглай і Володька Лобода – це різні світогляди, різні позиції. Автор закликає цим твором берегти собор, бо він не тільки архітектурна пам’ятка, а духовність і велич нашого народу.

Різні твори, різні людські долі проходять переді мною, і всі вони залишають якийсь помітний слід.

Я ніколи не думав, що буду захоплюватись поезією. Але після того, як я прочитав і вивчив напам’ять вірші Василя Симоненка, то зрозумів, що помилявся. Його поезія – це звернення до вічних проблем людства: кохання, дружби, вірності. Його життя – це яскравий спалах чарівної зірки.

Отже, книги, я іду до вас з любов’ю. Ведіть мене в світ краси і добра!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

У книги люди, наче бджоли в соти, знесли духовний чародійний мед (книга в моєму житті)